Анатолій Свидницький

Анатолій Свидницький (13 вересня 1834, с. Маньківці на Поділлі — влітку 1871, Київ) — український письменник, етнограф і фольклорист, автор першого українського реалістичного соціально-побутового роману.

Народився в родині священника. Навчався в Подільській духовній семінарії, але залишив її за рік до випуску всупереч волі батька. Вступив до Київського університету — спершу на медицину, потім на історико-філологічний факультет, — проте через нестатки не закінчив. 1859 року був серед ініціаторів київських недільних шкіл.

«Люборацькі» — роман про повільний розпад священницької родини, значною мірою автобіографічний. Свидницький написав його в 1861–1862 роках, але надрукувати не встиг: Валуєвський циркуляр і закриття «Основи» відрізали шлях до друку. Роман вийшов лише 1886 року в журналі «Зоря» — через п'ятнадцять років після смерті автора, заходами Олександра Кониського та Івана Франка, до того ж у тексті, спотвореному редакторським втручанням. Повний автентичний текст побачив світ аж 1901 року.

Писав також етнографічні розвідки — «Злий дух» (1860), «Великдень у подолян» (1861). Помер у Києві, не доживши до тридцяти семи років; могила втрачена.