Богдан Лепкий

Богдан Лепкий (1872, хутір Кривенький на Тернопільщині — 21 липня 1941, Краків) — український письменник, поет, перекладач, літературознавець і художник, професор Ягеллонського університету.

Творчо був близький до модерністського середовища «Молодої музи», хоча до самого угруповання не належав. Викладав у Бережанській гімназії, потім у Кракові, де від 1932 року став звичайним професором. У 1938–1939 роках був сенатором польського Сенату від галицьких українців.

«Мазепа» — найбільший його задум: цикл історичних повістей про гетьмана, що виходив від 1926 року — «Мотря», «Не вбивай», «Батурин», двотомна «Полтава». Завершальну частину «З-під Полтави до Бендер» надрукували вже посмертно, 1955 року в Нью-Йорку: втрачене закінчення дописав брат письменника Левко Лепкий.

Лепкому належать слова «Журавлів» — вірша, написаного в Кракові 1910 року, який став піснею «Чуєш, брате мій», однією з найвідоміших українських пісень XX століття.

У Радянському Союзі книжки Лепкого були заборонені й вилучені з бібліотек. Останні роки він прожив у нужді: 1939 року німці закрили університет, і письменник втратив і посаду, і пенсію.