Гео Шкурупій

Гео Шкурупій (Георгій (Юрій) Данилович Шкурупій; 20 квітня 1903, Бендери — 8 грудня 1937) — український поет, прозаїк і сценарист, одна з чільних постатей українського футуризму й Розстріляного відродження.

Сам себе він титулував «королем футуропрерій». Був правою рукою Михайля Семенка, хоча й молодший майже на десять років. Пройшов через «Гроно», Аспанфут, Комункульт і ВАПЛІТЕ, а в «Новій генерації» очолював київську філію та редагував альманах «Авангард».

Дебютував збірками «Психетози» (1922) і «Барабан» (1923), далі — «Жарини слів» (1925). Романи «Двері в день» (1929) та «Жанна-батальйонерка» (1930) лишаються одними з найцікавіших експериментів української прози двадцятих. Остання прижиттєва книжка — «Міс Адрієна» (1934).

3 грудня 1934 року Шкурупія заарештували в Києві за сфабрикованим звинуваченням, яке він категорично заперечував. 1935 року дістав десять років таборів, ув'язнений був на Соловках. 25 листопада 1937-го особлива трійка УНКВС по Ленінградській області винесла смертний вирок; розстріляний 8 грудня 1937 року на Ленінградщині у складі другого соловецького етапу. Йому було 34 роки. Місце поховання невідоме. Реабілітований посмертно 1956 року.