Микола Вороний

Микола Вороний (24 листопада 1871, Катеринославщина — 7 червня 1938) — український поет, перекладач і театральний діяч, один із зачинателів українського модернізму та символізму.

Вороний закликав українську поезію до краси й європейськості. Його найвідоміший твір — поема «Євшан-зілля» (1899) про повернення до рідного коріння; виходили й збірки «Ліричні поезії» (1911) та «В сяйві мрій» (1913). Був співзасновником Центральної Ради 1917 року.

1934 року поета заарештували за звинуваченням у «шпигунстві» й заслали, а 7 червня 1938-го розстріляли за вироком трійки НКВС. Реабілітований 1957 року. Не слід плутати його із сином — поетом Марком Вороним, також репресованим.