Павло Тичина

Павло Тичина (23 січня 1891, с. Піски на Чернігівщині — 16 вересня 1967, Київ) — український поет-модерніст, творець неповторного стилю, який називають кларнетизмом.

Рання поезія Тичини — одне з найвищих досягнень української лірики XX століття. Збірка «Сонячні кларнети» (1918) вразила сучасників музикальністю та свіжістю образів; за нею вийшли «Плуг» (1920) і «В космічному оркестрі» (1921).

Від 1930-х років, під тиском радянської системи, Тичина перейшов до офіційної риторики (збірка «Партія веде», 1934) й обіймав високі посади — академіка, міністра освіти УРСР, голови Верховної Ради УРСР. Його доля стала символом трагедії таланту в лещатах тоталітаризму.