Петро Петрович Гулак-Артемовський

Петро Гулак-Артемовський: життя і творчість

Петро Петрович Гулак-Артемовський (27 січня 1790, Городище, Київщина — 13 жовтня 1865, Харків) — український поет, байкар, перекладач, літературний критик і громадський діяч. Один із перших представників нової української літератури, що заклав традиції сатири й байки.

Дитинство та юність

Народився у сім’ї дрібного чиновника. Навчався у Київській духовній академії, однак більшу частину життя пов’язав із Харковом. Викладав у Харківському університеті, де пізніше став ректором. Його літературна діяльність поєднувалася з педагогічною та науковою працею.

Літературна діяльність

Гулак-Артемовський увійшов в історію літератури як автор байок і жартівливих віршів, у яких з гумором і сатирою змальовував вади суспільства. Його творчість вирізняється живою народною мовою, дотепністю та актуальною соціальною критикою.

Найвідоміші твори:

байки «Пан та Собака» (1818), «Солопій та Хівря, або Горох при дорозі» (1819), «Тюхтій та Чванько» (1820);

переклади з античних і європейських авторів, зокрема А. Крашевського та Ж.-Б. Руссо;

вірші на морально-сатиричні теми, що набули популярності серед сучасників.

Цікаві факти

Його байка «Пан та Собака» стала справжнім маніфестом селянського гумору й сатири на панську сваволю.

Використовував живу українську мову в літературі в часи, коли це ще не було поширено.

Став першим українським літератором, який почав друкувати твори у харківських часописах.

Обіймав посаду ректора Харківського університету (1841–1849).

Значення творчості

Петро Гулак-Артемовський — один із перших українських поетів-новаторів, який утвердив жанр байки та гумористичної поезії. Його твори заклали основу для розвитку української сатиричної літератури, а також вплинули на подальших письменників, зокрема Євгена Гребінку та Леоніда Глібова.