Віктор Домонтович

Віктор Домонтович — псевдонім Віктора Петрова (10 (22) жовтня 1894, Катеринослав — 8 червня 1969, Київ), українського письменника, археолога, етнографа й філософа культури. Псевдоніми він розділяв за фахом: прозу підписував як В. Домонтович, філософські есе — як В. Бер, а наукові праці власним іменем.

Домонтович — ключова постать українського інтелектуального роману, якому приписують і винайдення жанру роману-біографії. «Дівчина з ведмедиком» вийшла 1928 року, «Аліна й Костомаров» — 1929-го. «Доктора Серафікуса» він написав 1929 року, а надрукував аж 1947-го в Мюнхені; в Україні книжка з'явилася лише 1996-го. Роман «Без ґрунту» вийшов 1948 року в Реґенсбурзі. Жоден його художній твір не належить до соцреалізму.

Був близький до неокласиків — викладав у Баришівці разом з Миколою Зеровим, — проте до кола не входив і віршів не писав. Очолював Етнографічну комісію ВУАН, керував сектором археології, був співініціатором МУРу в повоєнній Німеччині.

Біографія Петрова лишається однією з найскладніших в українській літературі: 1936 року його завербувало НКВС під загрозою арешту. Розсекречені 2020 року архіви та дослідження Едуарда Андрющенка уточнили чимало обставин, але багато питань — зокрема про справжні мотиви письменника — досі лишаються відкритими.