Сашко Обрій

Сашко Обрій (справжнє імʼя — Олександр Кучеренко) — український поет, лауреат Всеукраїнської премії імені Василя Симоненка, член Національної спілки письменників України. Народився 20 травня 1991 року в місті Південноукраїнськ на Миколаївщині.

Закінчив Севастопольський університет ядерної енергії та промисловості, здобувши фах інженера з експлуатації обладнання атомних електростанцій. Упродовж 2013–2017 років працював на Південноукраїнській АЕС, згодом переїхав до Києва, де пройшов курси тележурналістики й працював у Музеї книги і друкарства України. З жовтня 2024 року служить у лавах Збройних Сил України.

Вірші пише з підліткового віку. Публікувався в альманахах «Колаж», «Резонанс», «Магія» та в журналі «Соборна вулиця». Його поезія охоплює широкий спектр тем — від громадянської та філософської лірики до гумору, сатири, інтимних і пейзажних мотивів. 2015 року вийшла перша збірка «Абетка юності», яка принесла авторові премію імені Василя Симоненка; далі — «І.ДЕ.Я» (2016), «БУСОЛ» (2019), «Сокира сатири» (2021) та «ПростеП» (2025). Гран-прі фестивалю «Підкова Пегаса» у Вінниці (2017).

Окремі вірші Сашка Обрія стали піснями: гурт «Тінь Сонця» створив «Заколисав», його тексти звучать у виконанні Сергія Василюка, Дарії Науменко та інших митців. З 2019 року поет веде кампанію за повернення Южноукраїнську історичної назви Гард — на честь козацької фортеці, що стояла на цьому місці.