Євген Плужник

Євген Плужник (14 (26) грудня 1898, слобода Кантемирівка на Воронежчині — 2 лютого 1936, Соловки) — український поет, прозаїк і драматург, один із чільних авторів Розстріляного відродження.

Належав до літературної групи «Ланка», згодом МАРС. Його поезія тиха й стримана, майже розмовна: Плужник писав про час і смерть без пафосу, короткими рядками, у яких найважливіше лишається недомовленим. За життя вийшли збірки «Дні» (1926) та «Рання осінь» (1927), роман «Недуга» (1928) і п'єси «Професор Сухораб» та «У дворі на передмісті» (1929). Збірку «Рівновага», написану 1933 року, надрукували аж 1948-го в Аугсбурзі, а в Україні — лише 1966-го.

4 грудня 1934 року поета заарештувало НКВС. У березні 1935-го його засудили до розстрілу, але вирок замінили десятьма роками таборів. Плужник помер у соловецькому тюремному шпиталі від туберкульозу, який мучив його від 1926 року. Йому було 37. Реабілітований 1956 року.