ВІД АВТОРА
Крім звичайного практичного за в да ння ( слухове засвоєння основного кола класичних акордових структур і гармонічних функ ц ій ), пропонований посібник має на меті долучити учнів до українського музичного мистецтва, народного і професійного , збагативши їхній слуховий досвід в галузі національного художнього стилю. Історично-стильовий обсяг професійного матеріалу тут досить широкий — від початку XVIII до кінця XX століття. Що ж до фольклорних зразків , то їх ній вік сягає у давнину аж до первісних, найпростіших за ладовою структурою обрядових наспівів.
Увесь матеріал видання складається з трьох частин : п ерша — одноголосся , друга і третя — багатоголосся. До ц ільність такої структур и безперечна . А дже для початків ц я мелодичне, інтона ц ійне сприйняття акорду є ц ілком природним , воно має підготувати учня до одномоментної, власне гармонічної форми акорду , до його осмислення як цілісності. Внутрішня будова кожного розділу двоступінча с та . Спочатку акорд подається як суто інтервальна структура, поза тональністю, а потім — як елемент ладо - тональної системи, як представник гармонічної функ ц ії . У другій та третій частинах матеріал розміщено в порядку ускладнення акордових структур . Наприкін ц і подано матеріал до теми «Модуляція»; тут підрозділи присвячені типам тональних послідувань : відхилення , зіставлення, модуляція.
Усі зазначені частини посібника базу ю ться на кла сичній гармонічній системі з терцевою акордико ю. Остання частина містить зразки музики XX століття з нетер ц ево ю акордикою, котру пропонуємо аналізувати переважн о з боку вертикальної структури , оскільки її ладо - функ ц ійний аспект надто складний для початкового етапу знайомства з гармонією.
Посібник розраховано на різні форми класної роботи , причому підхід до ц ього питання мож е бути досить гнучким . Так , вокальні приклади з текстом признача ю ться насамперед для співу : сольного , ансамблевого , хорового ; багатоголосні приклади можуть, крім того , виконуватись індивідуально і з супроводом фортепіано . Фрагменти інструментальної музики більш придатні для слухового аналізу . Народні пісні , подані без тек сту , слід або сольфеджувати ( співати , назива ю чи ноти ), або також аналізувати на слух. Будь-які приклади можна також рекомендувати для читання й аналізу « внутрішнім слухом» (зоровий аналіз без реального звукового відтворення).
Про ро ль гармонії в колі музично - виражальних засобів влучно та образно сказав видатний німе цький композитор Роберт Шуман: «У музиці так само , як і в шахах: королева (мелодія) владарює, але не урядує , керівна ж роль належить корол ю (гармонії)». В ін мав на увазі першорядну формотворчу роль гармонії ,іце слід роз ’ яснити учням, розпочина ю чи і з засвоєння акордів . У про ц есі ж розгляду окремих акордових структур необхідно звернути увагу на фонізм ( забарвлення ) кожного акорда . В ідчуття гармонічного колориту можна посилити , використову ю чи на уроках сольфеджіо різні інструментальні тембри ( запропонувати учням виконати окремі приклади на скрип ц і , баяні, кларнеті тощо з наступним слуховим аналізом гармонії).
