| Видавництво: | Видавництво Старого Лева |
| Автори: | Алекс Гаріді , Сесілія Давідссон , Сесілія Гейкіля |
| Жанр: | Казки і дитяча класика |
| Де читати: | У застосунку Наша Книга — детальніше |
| ISBN: | 9789664482131 |
Цю книгу не можна завантажити — вона доступна для читання лише в нашому мобільному застосунку.
Застосунок доступний на Android та iOS.
«Казки Долини Мумі-тролів» — три повісті про Мумі-тролів за мотивами книг Туве Янссон, переказані Алексом Гаріді та Сесілією Давідссон, з ілюстраціями Сесілії Гейкілі. Українською збірка вийшла у «Видавництво Старого Лева» 2025 року в перекладі Наталі Іваничук.
Мумі-троль зі своєю мамою блукали лісовою гущавиною, і попри небезпеки, їм вдалося знайти та врятувати від великої повені Мумі-тата. У татовій хатинці, яку принесло водою в мальовничу долину, вони й замешкали. Саме там з родиною мумі-тролів та їхніми друзями відбулися найдивовижніші пригоди.
Там вони якось знайшли чарівний капелюх, який перевернув їхнє життя догори дриґом, і звідти вирушили на покинутому вітрильному човні у пошуках пригод і навіть скарбів.
У книжці три повісті: «Дорога в Долину Мумі-тролів», «Мумі-троль і капелюх Чарівника», «Мумі-тролі на острові гатіфнатів».
Деякі мешканці країни Мумі-тролів
Мумі-троль — дуже цікавий і дружелюбний троль. Він любить пригоди, надто коли вони відбуваються з ним та його друзями. Та якщо пригоди стають надміру небезпечними, він біжить по допомогу до Мумі-мами.
Мумі-мама має м’яку вдачу там, де годиться проявляти м’якість, і торбинку, повну сухих та чистих вовняних шкарпеток, порошків від болю в животі й карамельок. Вона ніколи не втрачає самовладання, дбає, щоб кожне створіннячко мало, за потреби, де переночувати в Країні Мумі-тролів.
Мумі-тато — дуже мудрий і досвідчений троль, принаймні сам так вважає. Іноді його душа прагне несамовитих пригод, як у далекій юності.
Нюхмумрик іде й повертається, коли йому заманеться. Він має намет і губну гармоніку. Не хоче мати ніяких маєтностей і найвище цінує свободу. Щоосені він вирушає в мандри на південь, але найпершого весняного дня повертається до своїх друзів у Мумі-Долині.
Маленька Мю дуже крихітна, на що вказує її ім’я, — така маленька, що вміщається у кошик із шитвом Мумі-мами. Вона не знає, як це — боятися. Захищаючись від небезпек, кусається.
Чмих — лякливе і трохи егоїстичне звірятко, зате нікому не бажає зла. Мріє заволодіти чимось дуже цінним — золотом або коштовним камінням... або, можливо, крихітним кошеням, яке належало б тільки йому.
Хропся захоплюється усім гарним, як і вона сама. Вона винахідлива й дотепна, бажає, щоб життя в Долині стало ще прекраснішим і драматичнішим.
Дорога в долину Мумі-тролів
Мумі-троль і його мама чимало днів
блукали темною лісовою гущавиною.
Їм страшенно промокли лапки.
Усе навколо чвакало, бо багато тижнів лили дощі і вода невпинно піднімалася. Вони шукали суху й сонячну місцину, щоб іще до зимівлі збудувати там хатинку.
— Я дуже мерзну, — пожалівся Мумі-троль.
— Тепер ти точно застудишся, — промовила мама, витягаючи з торбинки сухі шкарпетки.
Мумі-тролі, як ти знаєш, не терплять холоду. Найліпше почуваються біля теплої кахляної грубки.
Мумі-троль з мамою заходили дедалі глибше в ліс. Нещадно сік дощ, вітер завивав над їхніми головами.
— Розкажи щось про тата, — попросив Мумі-троль.
Мама на хвилинку замислилася.
— Він незвичайний мумі-троль. Завжди прагнув пригод. Ніколи не почувався затишно на одному місці. А тоді раптом просто зник.
— Ану ж ми знайдемо його в цьому лісі! Як гадаєш, тато зрадіє?
— Неодмінно зрадіє! Але навряд чи ми його тут знайдемо.
Мумі-мама тихенько заплакала.
Ось вони забрели в найтемнішу лісову гущавину. За височенними деревами, які росли густо, одне попри одне, не видно було й неба. Тут росли гігантські квіти, які самі світилися, наче миготливі ліхтарі.
— Тут водяться небезпечні звірі? — злякано прошепотів Мумі-троль.
— Не думаю, — відповіла Мумі-мама. — Але ліпше пришвидшити крок.
Раптом Мумі-троль схопив маму за руку.
— Глянь туди!
Від страху його хвостик став сторч.
З хащ на них витріщалася пара очей!
Але то були приязні, зацікавлені очка, і навіть трохи злякані. Вони належали звіряткові з великими вухами.
— Хто ви такі? — запитало звірятко.
— Мумі-тролі, — відповів Мумі-троль. — Сподіваюся, ми тебе не потурбували.
— Та де там! Мене звати Чмих. Сиджу й сумую за всіма своїми статками, які забрала повінь. А ще мені так бракує товариства. Ви дуже поспішаєте?
— Так, на жаль, — відповіла Мумі-мама. — Нам треба знайти суху галявину, щоб встигнути ще до зими збудувати хатинку. Може, підеш із нами?
— З радістю! — вигукнув Чмих і пострибав до них.
І вони рушили втрьох. Далі й далі в глуху темряву. Зрештою, вийшли до мерехтливого чорного озерця.
— Ой! Це ж трясовина! Далі я не піду! — злякався Чмих, тривожно роззирнувшись навкруги. —
Там живе Величезна Зміюка!
— Дурниці, — вдав із себе відчайдуха Мумі-троль. — Як нам знайти сонце, якщо не наважимося перейти болото?
— Тоді лише на власний ризик! — застеріг Чмих.
Мумі-мама висадила Мумі-троля й Чмиха на великий листок латаття. Усі троє опустили хвости у воду й повеслували ними на середину озерця.
Під ними у воді виднілися темні створіння, які плавали між корінням дерев. Навколо щось плюскалося і хлюпотіло, а тоді наповз туман.
— Я хочу повернутися назад! — заскиглив Чмих.
«Казки Долини Мумі-тролів» — три повісті за мотивами книг Туве Янссон, переказані Алексом Гаріді та Сесілією Давідссон; оригінал «Sagor från Mumindalen». Українською збірку переклала зі шведської Наталя Іваничук; видання вийшло у «Видавництві Старого Лева» 2025 року на 96 сторінках. Ілюстрації зробила Сесілія Гейкіля, а в книжці використано й малюнки самої Туве Янссон. Відкривається видання мапою Долини Мумі-тролів — із Самотніми горами й островом Гатіфнатів — і сторінкою «Ця книжка належить:».
Ця книга читається в застосунку Наша Книга: купили на сайті — вона одразу у вашій бібліотеці на телефоні, з офлайн-режимом і синхронізацією прогресу.
