Лесеві історії. Експериментуй і дізнавайся

Привіт! кілька слів про цю книжку та її героїв

У безмежному Всесвіті, посеред мільйонів галактик, є Чумацький шлях. Він схожий… на вихор, а може, й ні. Чумацький шлях — величезний. Якщо б вилетіти з одного його краю на ракеті, що мчатиме зі швидкістю променя сонця, то до іншого краю можна долетіти через десять тисяч років. Це складно собі уявити.

Щодня у Всесвіті щось трапляється: народжуються нові зірки, зникають старі. Навіть космічні аварії бувають! Галактики налітають одна на одну. Зірки постійно утворюють атоми різних елементів — так легко, наче ми пиріжки печемо. Тільки ми беремо борошно і воду, а зірка — Гідроген із Гелієм. У нас виходять смачні рум’яні пиріжки, а в зірки — золото, срібло, залізо — усього потрошки. Потім із цих нових елементів утворюються планети, а планети можуть об’єднуватися в сонячні системи і літати навколо своїх зір-сонць отак, як наша маленька планета літає навколо нашого Сонця. Сонце зігріває нас. А наша планета, Земля, є нашим прихистком.

Отож, в одному з відгалужень Чумацького шляху, у Сонячній системі, недалеко від Марса та Венери, кружляє собі планета Земля. А на ній, у самісінькій Європі, в країні Україні, живуть троє дітей — Марко, Оленка і Лесик.

Оленка — найстарша серед них. Лесик любить сестру, бо вона завжди допомагає і не дражнить його, а ще — усе знає. Тільки Оленка зайнята: в неї і музика, і малювання, і в школі завжди якісь турботи. Тому, коли Лесю треба про щось цікаве дізнатися, то він йде до брата.

Марко вчиться у школі, аж у шостому класі. Інколи здається, що Марко знає все. З ним можна гратися і битися. Одне тільки засмучує Леся: старший брат його завжди дражнить. У нього щодня нова дражнилка-обзивачка, але малий намагається не ображатися. Образишся, підеш у свою кімнату, а брат тобі нічого не розкаже — ти ж сам образився і заховався!

А Лесик — наймолодший, він ходить у садочок. У нього є своя кімната з іграшками, книжками, зошитами і різними скарбами — камінцями. Їх Лесь збирає звідусіль. Камінці мають бути гарненькі і, бажано, кольорові. Коли Лесь знаходить нового камінця, Марко, добряче його роздивившись і пошкрабавши нігтем, може сказати: «Це граніт!». Чи: «Це піщаник!». У Марка є книжка про камені, тому він знає їхні назви.

А Лесь уже знайшов сіро-бурий порфір, блискучий граніт, прозору слюду, схожий на льодяник кварц, білий, наче лід, травертин з Туреччини, у нього є навіть невеликий уламок азуриту — волохатого темно—синього каменя, який привезли колись зі своєї подорожі сусіди. Вони знали, що Лесь збирає різні камінці, тож вирішили привезти йому саме такий подарунок. Оце радість!

Крім камінців, Лесь збирає невеликі кольорові скляні кульки. А нещодавно він дізнався, що, хоч скло і тверде, насправді, воно дуже схоже до рідини. Надзвичайно цікаво! А якщо їх надовго залишити — то кульки розтечуться? Та поки що, хоч скільки б Лесик розглядав ці кульки з різних боків, у них навіть форма не змінилася, здається, вони і не збираються розтікатися. Отак і стоїть у шафі на полиці коробка з-під кросівок майже до верху заповнена скляними кульками.

Лесь вчиться читати. І йому страшенно цікаво дізнаватися щось нове. Про атоми, молекули, про кристали і про те, чому чароїт, його камінець—мрія, — фіолетовий; чому змінюється картопля, якщо її зварити; що стається зі содою, якщо в неї налити оцту; що діється, коли замерзає вода?

Усе-усе нове подобається Лесю. Та найбільше він любить книжки з малюнками!

Такі, як оця книжка — про Леся, його брата і сестру, їхні прогулянки і те, що вони роблять у вихідні. Про казочки на ніч і веселі пригоди вдень. Нумо до пригод разом із ними!

Історія перша

Про Леся, Марка та Оленку, а ще про атоми і важкі надувні кульки

Погожого літнього дня, коли до нового навчального року залишався лише тиждень, а це означало, що старші брат із сестрою скоро підуть до школи, Лесик сумно перебирав свої іграшки. Оленка — його старша сестра — уже закінчувала виконувати свої завдання, а Марко зі своєї кімнати вигукував улюблену дражнилку: «Лесик-песик-ковбаса-смажена-капуста!», і Лесь тільки зітхнув — як же не хочеться до садочка!