Едіт Вортон

Едіт Вортон — американська письменниця, перша жінка, що здобула Пулітцерівську премію в номінації «Роман», — 1921 року, за «Епоху невинності». Народилася 24 січня 1862 року в Нью-Йорку в заможній родині як Едіт Ньюболд Джонс; освіту здобула вдома з учителями й гувернантками. 1885 року вийшла заміж за Едварда Вортона, 1913-го розлучилася й остаточно переїхала до Франції.

Славу їй принесли романи «The House of Mirth» (1905), «Ethan Frome» (1911), «The Custom of the Country» (1913) та «The Age of Innocence» (1920). Під час Першої світової війни Вортон займалася благодійною роботою у Франції й писала з фронту — її нариси склали книжку «Fighting France» (1915), а 1916 року за воєнну працю її нагородили орденом Почесного легіону. 1923 року вона стала першою жінкою — почесним доктором літератури Єльського університету; 1927, 1928 і 1930 року її висували на Нобелівську премію. Померла 11 серпня 1937 року в Сен-Брис-су-Форе під Парижем.