Григорій Штонь

Григорій Максимович Штонь (13 березня 1941, село Вербовець на Тернопільщині — 23 жовтня 2021, Київ) — український письменник, поет, сценарист, літературознавець, літературний критик і художник. Доктор філологічних наук (1998), професор кафедри історії української літератури і шевченкознавства Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Лауреат Державної премії України імені Т. Г. Шевченка (1996) і премії «Коронація слова» (2002, 2003), член Національної спілки письменників України від 1982 року.

Народився в родині священника. Закінчив Дрогобицький педагогічний інститут (1967) та аспірантуру при Інституті літератури імені Т. Г. Шевченка АН України (1973). Від 1973 року працював у Києві молодшим, потім старшим науковим співробітником, у 1994—2000 роках був заступником директора Інституту літератури НАНУ з наукової роботи, від 2004-го — професором Київського національного університету. 1999 року захистив докторську дисертацію «Духовний простір української ліро-епічної прози».

Автор понад двохсот літературно-критичних і наукових праць, серед них «Романи Михайла Стельмаха» (1985) й «Анатолій Дімаров» (1978); член авторського колективу «Історії української літератури ХХ ст.». Видав збірки поезій «Візії» (1995) і «Затока лун» (1999), книжки прози «Пастораль» (1989), «Тернова мушля» (1997), «Пообіч часу» (2004). Прототип професора Чмоня з роману Олександра Ірванця «Рівне/Ровно».