Іван Пулюй

Іван Павлович Пулюй (2 лютого 1845, містечко Гримайлів, нині Чортківський район Тернопільської області — 31 січня 1918, Прага) — український фізик та електротехнік, винахідник, організатор науки, публіцист, перекладач Біблії українською мовою і громадський діяч. Він установив фундаментальні властивості й природу катодних та Х-променів і першим розробив рентгенівську трубку, яка була прототипом сучасних рентгенівських апаратів.

Народився в греко-католицькій родині заможного господаря Павла Пулюя, який у 1861—1865 роках був бургомістром Гримайлова. Навчався в Тернопільській класичній гімназії, де разом із братами Олександром і Володимиром Барвінськими став співзасновником таємного товариства української молоді «Громада». Ще студентом першого року навчання переклав українською підручник із геометрії для українських гімназій, хоча таких на той час не було. 1865 року вступив до греко-католицької духовної семінарії у Відні, де поєднував навчання з перекладами духовної літератури, і 1869 року вперше зустрівся з Пантелеймоном Кулішем. Був професором і ректором Німецької вищої технічної школи в Празі, державним радником з електротехніки Богемського королівства та Моравського маркграфства, одним із перших дійсних членів Наукового товариства імені Шевченка (з 1899 року) і почесним членом Віденського електротехнічного товариства.