Микола Мушинка

Микола Іванович Мушинка (20 лютого 1936, село Курів на Пряшівщині — 13 вересня 2024, Пряшів) — словацький фольклорист і українознавець, мистецтвознавець, літературознавець та бібліограф українського (лемківського) походження. Публікувався також під псевдонімами Микола Вірук, Микола Гнатюківський, Микола Пастушенко, Петро Ігорчук. Досліджував лемківський фольклор у Югославії, Румунії, Польщі, Україні, Чехії та Моравії, а також українсько-словацькі літературні зв'язки.

Закінчив Руську гімназію у Пряшеві, вищу освіту здобув у Карловому університеті в Празі, де під керівництвом Івана Панькевича почав вивчати фольклор південних лемків. Від 1960 року працював у кабінеті україністики в Пряшеві, навчався в аспірантурі у Празі й Києві, 1967-го став кандидатом філологічних наук. За контакти з дисидентами його вислали з СРСР, а після протесту проти введення військ Варшавського договору до Чехословаччини усунули від наукового й літературного життя: 1971 року він втратив роботу і до 1990-го працював пастухом та кочегаром. Після реабілітації повернувся до Пряшівського університету, 1992 року захистив у Києві докторську дисертацію. Дійсний член НТШ і президент НТШ у Словаччині, голова Асоціації українців у Словаччині, іноземний член НАН України. Досліджував спадщину Володимира Гнатюка й допомагав створити його етнографічно-меморіальний музей.