Віктор Гюго

Віктор-Марі Гюго (26 лютого 1802, Безансон — 22 травня 1885, Париж) — французький письменник, поет, драматург, есеїст, публіцист і громадський діяч, від 1841 року член Французької академії. Як лідер романтизму він оновив французьку поезію й театр, а його доробок охоплює романи, ліричну поезію, драми у віршах і прозі, політичні промови та листи.

Син генерала наполеонівської армії Леопольда Сигізбера Гюго й Софі Требюше, дитинство провів у Парижі, часто бував також у Неаполі та Іспанії. Найвідоміші його книжки — «Собор Паризької Богоматері», що став першим історичним романом французькою мовою, і «Знедолені», які породили безліч екранізацій та мюзиклів. Напередодні революції 1848—1849 років Гюго майже облишив художню творчість заради політики: був парламентарем за Липневої монархії, Другої і Третьої республік, обстоював республіканський лад, виступав проти смертної кари та рабства, підтримував ідею єдиної Європи. За Другої імперії майже двадцять років перебував у вигнанні на островах Джерсі та Гернсі.