Брати Грімм

Якоб і Вільгельм Ґрімми — німецькі науковці, представники Гейдельберзької школи, найбільш відомі збірками народних казок і працями з мовознавства, зокрема описом змін у звучанні слів із плином часу, який дістав назву закону Ґріммів. 1812 року вони видали збірку «Дитячі та сімейні казки» і стали одними з найвідоміших казкарів Європи. Серед найвідоміших їхніх казок — «Білосніжка», «Спляча красуня», «Червона шапочка», «Попелюшка», «Рапунцель», «Хлопчик-Мізинчик», «Вовк і семеро козенят», «Бременські вуличні музиканти», «Гензель і Гретель», «Шість лебедів», «Тямуща Ельза».

Якоб народився 4 січня 1785 року, Вільгельм — 24 лютого 1786 року в Ганау поблизу Франкфурта в землі Гессен. У родині було дев'ятеро дітей, з яких дитинство пережили шестеро; ранні роки брати провели в сільській місцевості. Коли Якобові виповнилося одинадцять, помер їхній батько Філіп Вільгельм, і сім'я перебралася до тісного помешкання. Обидва вчилися в гімназії Фрідріха в Касселі, а потім студіювали філософію й право в Марбурзькому університеті, де Фрідріх Савіньї збудив у них інтерес до минулого. Ще двадцятилітніми вони взялися до лінгвістичних і філологічних досліджень; збирання та видання народних казок було, по суті, побічним продуктом цієї головної для них роботи. 1808 року Якоб став головним бібліотекарем короля Вестфалії.