Єжи Стемповський

Єжи Чеслав Стемповський (пол. Jerzy Czesław Stempowski; 10 грудня 1893, Краків — 4 листопада 1969, Берлін) — польський поет, літературний критик і перекладач, один із найвизначніших польських есеїстів. Публікувався під псевдонімом Павло Гостовець.

З дитинства пов'язаний з українською культурою: разом із рідними мешкав у родовому маєтку Шебутинці на Поділлі. Навчався у приватній гімназії, 1911 року склав екзамени екстерном у Немирові, вивчав філософію та історію в Яґеллонському університеті в Кракові (1911—1913), навчався також у Женеві, Мюнхені й Цюриху. Його батько Станіслав Стемповський за Директорії був міністром сільського господарства, згодом міністром скарбу і одним із двох поляків в уряді Симона Петлюри; саме завдяки його впливам та опіці було врятовано життя Петлюрі. У міжвоєнні роки батько був членом Українського центрального комітету, головою польсько-українського товариства й співробітником Українського наукового інституту у Варшаві.

1921—1925 років Єжи Стемповський працював дипломатичним кур'єром у Міністерстві закордонних справ, брав участь у польсько-радянській війні 1920 року, в якій загинув його молодший брат, згодом працював у польській телеграфній агенції в Парижі та Женеві. Перші літературні твори опублікував у Польщі: нарис «Пілігрим» (1924), памфлет «Пан Йов'яльський та його спадкоємці» (1931), нарис «Химера як тварина потягу» (1933). Його листи — це особливі есе, спрямовані не лише до адресата, а до широкої аудиторії.