Казки Долини Мумі-тролів

Деякі мешканці країни Мумі-тролів

Мумі-троль — дуже цікавий і дружелюбний троль. Він любить пригоди, надто коли вони відбуваються з ним та його друзями. Та якщо пригоди стають надміру небезпечними, він біжить по допомогу до Мумі-мами.

Мумі-мама має м’яку вдачу там, де годиться проявляти м’якість, і торбинку, повну сухих та чистих вовняних шкарпеток, порошків від болю в животі й карамельок. Вона ніколи не втрачає самовладання, дбає, щоб кожне створіннячко мало, за потреби, де переночувати в Країні Мумі-тролів.

Мумі-тато — дуже мудрий і досвідчений троль, принаймні сам так вважає. Іноді його душа прагне несамовитих пригод, як у далекій юності.

Нюхмумрик іде й повертається, коли йому заманеться. Він має намет і губну гармоніку. Не хоче мати ніяких маєтностей і найвище цінує свободу. Щоосені він вирушає в мандри на південь, але найпершого весняного дня повер­та­ється до своїх друзів у Мумі-Долині.

Маленька Мю дуже крихітна, на що вказує її ім’я, — така маленька, що вміщається у кошик із шитвом Мумі-мами. Вона не знає, як це — боятися. Захищаючись від небезпек, кусається.

Чмих — лякливе і трохи егоїстичне звірятко, зате нікому не бажає зла. Мріє заволодіти чимось дуже цінним — золотом або коштовним камінням... або, можливо, крихітним кошеням, яке належало б тільки йому.

Хропся захоплюється усім гарним, як і вона сама. Вона винахідлива й дотепна, бажає, щоб життя в Долині стало ще прекраснішим і драматичнішим.

Дорога в долину Мумі-тролів

Мумі-троль і його мама чимало днів

блукали темною лісовою гущавиною.

Їм страшенно промокли лапки.

Усе навколо чвакало, бо багато тижнів лили дощі і вода невпинно піднімалася. Вони шукали суху й сонячну місцину, щоб іще до зимівлі збудувати там хатинку.

— Я дуже мерзну, — пожалівся Мумі-троль.

— Тепер ти точно застудишся, — промовила мама, витягаючи з торбинки сухі шкарпетки.

Мумі-тролі, як ти знаєш, не терплять холоду. Найліпше почуваються біля теплої кахляної грубки.

Мумі-троль з мамою заходили дедалі глибше в ліс. Нещадно сік дощ, вітер завивав над їхніми головами.

— Розкажи щось про тата, — попросив Мумі-троль.

Мама на хвилинку замислилася.

— Він незвичайний мумі-троль. Завжди прагнув пригод. Ніколи не почувався затишно на одному місці. А тоді раптом просто зник.

— Ану ж ми знайдемо його в цьому лісі! Як гадаєш, тато зрадіє?

— Неодмінно зрадіє! Але навряд чи ми його тут знайдемо.

Мумі-мама тихенько заплакала.

Ось вони забрели в найтемнішу лісову гущавину. За височенними деревами, які росли густо, одне попри одне, не видно було й неба. Тут росли гігантські квіти, які самі світилися, наче миготливі ліхтарі.

— Тут водяться небезпечні звірі? — злякано прошепотів Мумі-троль.

— Не думаю, — відповіла Мумі-мама. — Але ліпше пришвидшити крок.

Раптом Мумі-троль схопив маму за руку.

— Глянь туди!

Від страху його хвостик став сторч.

З хащ на них витріщалася пара очей!

Але то були приязні, зацікавлені очка, і навіть трохи злякані. Вони належали звіряткові з великими вухами.

— Хто ви такі? — запитало звірятко.

— Мумі-тролі, — відповів Мумі-троль. — Сподіваюся, ми тебе не потурбували.

— Та де там! Мене звати Чмих. Сиджу й сумую за всіма своїми статками, які забрала повінь. А ще мені так бракує товариства. Ви дуже поспішаєте?

— Так, на жаль, — відповіла Мумі-мама. — Нам треба знайти суху галявину, щоб встигнути ще до зими збудувати хатинку. Може, підеш із нами?

— З радістю! — вигукнув Чмих і пострибав до них.

І вони рушили втрьох. Далі й далі в глуху темряву. Зрештою, вийшли до мерехтливого чорного озерця.

— Ой! Це ж трясовина! Далі я не піду! — злякався Чмих, тривожно роззирнувшись навкруги. —

Там живе Величезна Зміюка!

— Дурниці, — вдав із себе відчайдуха Мумі-троль. — Як нам знайти сонце, якщо не наважимося перейти болото?

— Тоді лише на власний ризик! — застеріг Чмих.

Мумі-мама висадила Мумі-троля й Чмиха на великий листок латаття. Усі троє опустили хвости у воду й повеслували ними на середину озерця.

Під ними у воді виднілися темні створіння, які плавали між корінням дерев. Навколо щось плюскалося і хлюпотіло, а тоді наповз туман.

— Я хочу повернутися назад! — заскиглив Чмих.