Комісар Яблучко і таємні агенти

З нової пекарні «Козаностра» ширилися неймовірні аромати духмяної випічки. Запах кориці, ванілі, коріандру, базиліку, гвоздики та інших чудових приправ тоненькими цівочками залітав у ніздрі всіх мешканців вулиці Джмеля, що височіла на Лівому березі Києва.

Люди, наче сновиди, тягнулися до пекарні й вишиковувалися на вході в довжелезні черги. Їх несамовито вабив цей приємний аромат свіжоспечених ласощів.

У пекарні всім заправляли три італійці: Пукеріно, Какеріно й Ріноріно. По-простому — брати Ріно.

Італійська пекарня розмістилася на першому поверсі високого житлового будинку, що нагадував гостроверху башту. Над входом до пекарні майоріла розмальована всіма барвами приваблива вивіска. На ній виблискували вміло намальовані круасани, панбріоші та всіяне горішками, наче намистинами, сухе печиво кантучі.

Пекарню й ресторан брати відкрили нещодавно. Новий «смачний» заклад одразу спричинив фурор — ще ніколи й нікому не доводилося куш­тувати таких вишуканих ласощів.

Тож слава про пекарню «Козаностра» ширилася вулицями з фантастичною швидкістю. Про випічку говорили в довгих чергах до всіх установ міста, у парках, скверах і навіть на спортмайданчиках.

Із самого ранку, ще до відкриття пекарні, на вулиці утворювалася черга з охочих посмакувати вранішніми хрусткими, вкритими глазур’ю бріошами або ж славнозвісними пиріжечками з м’ясом фантастичного смаку. А що вже казати про кренделики, пампухи й сирні завиванці? То взагалі окрема розмова, яка зайняла б половину нашої розповіді. Тож не будемо відволікатися й повернемося до персон трьох братів-італійців.

Усі навколишні мешканці були просто в несамовитому захваті від Пукеріно, Какеріно й Ріноріно. Ці завзяті бізнесмени майже все робили самі. Самотужки обслуговували покупців, закуповували найкращу сировину з італійських альпійських пасовиськ, а це — молоко, сири, борошно та дивовижне м’ясо. Троє пекарів власноруч готували, замішували й випікали свою неймовірну продукцію, а ще обслуговували гостей у ресторані, що працював вечорами.

Подейкували, що зовсім скоро закладу «Козаностра» дадуть зірку Мішлена. А зірки Мішлена — то найвища нагорода для будь-якого ресторатора. Та це нікого не здивувало б! Адже кулінарні шедеври в закладі «Козаностра» заслуговували найбільшої похвали та світового визнання.

Діти обожнювали пекарню трьох братів-італійців, а батьки не могли натішитися апетиту своїх чад. Адже всі мами й тати невимовно радіють, коли їхні дітиська наминають обід із апетитом. Наїстися в «Козаностра» було і справді складно. З кожним новим тістечком чи шматком піци хотілося все більше й більше. Люди викочувалися з пекарні та ресторану, як ті м’ячі. Спочатку у дверях з’являвся живіт, а вже пізніше — весь тулуб. Щоки малюків були рум’яними й пухкими, з кожним днем збільшуючись і збільшуючись. Та зупинитися ніхто не міг. А що найдивніше — не хотів. Ласощі від Пукеріно, Какеріно й Ріноріно не лише насичували, а й піднімали настрій і кликали знову до пекарні по черговий пампух із м’ясом, сиром чи конфітюром.

2

Батьки маленького Ярка майже завжди були на роботі. Іноді хлопцеві здавалося, що вони там і спати лягали б, але повертаються додому лише через те, що в них на роботі немає ліжка. Йому дуже бракувало батьків. Вони так багато працювали, що навіть на вихідні бігли на роботу.

— Твої батьки — відомі журналісти, Ярчику, — повторювала йому тітка Ганя. — Ти повинен гоноруватися з того, а не скиглити.

Це була огрядна літня жінка, яка наглядала за Ярком, поки батьки працювали, тобто проводила з ним весь день після того, як забирала хлопчика зі школи.

Тітка Ганя жила в сусідній квартирі й підроб­ляла нянею, майже замінивши малому батьків. Літня пані дуже полюбила випічку з пекарні «Коза­ностра». Ярко постійно бачив у її руці то кренделик, то рогалик, то шматок жирної піци пепероні. Але особливо тітка Ганя полюбляла пампухи з м’ясом. Вони були такими смачними, що літня ласунка аж мружилася, коли підносила пампуха до рота.

— Ну що за диво ці пампухи з м’ясом! Начинка навіть не схожа на м’ясо! Вона тане в роті, наче карамельна лава, просочена ароматом райських трав! — з насолодою зітхала пані.