Проривні рішення: методи фасилітації для ефективної групової роботи

Знаючи історію й принципи, на яких ґрунтуються інструменти групового ухвалення рішень, ви зможете впевнено й ефективно використовувати їх.

Більшість інструментів, якими я користуюся, щоб допомагати групам ухвалювати рішення, не нові. Деякі з них мають майже сторічну історію і пов’язані з іменем першовідкривача у галузі соціальної психології Курта Левіна.

Левін (1890–1947) навчався в Європі й Сполучених Штатах і спеціалізувався на груповій динаміці. Його робота мала надзвичайно великий вплив: згідно з опитуванням, опублікованим в A Review of General Psychology 2002 року, він став одним із найцитованіших психологів всіх часів. Левін здобув визнання завдяки дослідженням з вивчення групової динаміки й зміни поведінкових моделей. У своїх роботах він вимірював використання навичок, ідей і потенційних зв’язків між усіма членами групи. Він випередив час: завдяки його роботі з’явилися важливі інструменти й концепції, як-от триступенева модель організаційних змін й аналіз силового поля — діагностичний інструмент, який використовують, щоб прояснити проблеми та покращити реалізацію змін.

Одне з найвідоміших досліджень Левін провів у США під час Другої світової війни. У статті «Групові рішення й соціальні зміни», опублікованій 1947 року, він презентував результати низки дослідів — вимірювання змін поведінкових моделей у молодих мам, перед якими стояло завдання засвоїти важливі для воєнного часу навички. Війна потужно вплинула на економіку, й уряд США просив громадян іти на жертви. Так, приміром, до домогосподарок зверталися з проханням годувати родини дешевшими м’ясними стравами із субпродуктів. Звучить ніби логічно, так? Насправді виявилося, що уряд намагався збути яловичі серця, печінку й інший лівер, який для більшості американців здавався дивним й не викликав апетиту. Левін організував тестування, розділивши домогосподарок на дві групи. Одна група відвідала лекцію, на якій спеціаліст із галузі охорони здоров’я порадив їм готувати дешевші м’ясні страви з ліверу. Інша відвідала дискусію, де жінкам подали той самий матеріал, а потім дали час обговорити його. За кілька тижнів у домогосподарок спитали, чи дослухалися вони поради годувати родину субпродуктами, адже вони дешевші за м’ясо. Нова поведінка з’явилася менш ніж у 5 % тих, хто ходив на лекцію, і водночас понад 30 % жінок із дискусійних груп уже готували для своїх родин дешевші м’ясні страви 3.

Після цього Левін вирішив порівняти результати групових обговорень і особистих зустрічей з експертом. Для цього він обрав лікарню в Айові: мами особисто зустрічалися з нутриціологом, який давав поради й настанови, як краще піклуватися про дитину. Нутриціолог радив регулярно давати немовлятам риб’ячий жир і апельсиновий сік, щоб покращити роботу імунної системи. На жаль, мало хто з мам дослухався до цих порад, тож Левін знову організував навчальні групи з нутриціологом, по десять молодих мам у кожній. Пораду про риб’ячий жир і апельсиновий сік давали і в групах, і на особистих зустрічах. За кілька тижнів дослідник провів додаткове опитування, щоб дізнатися, чи дослухались мами порад. Групове рішення знову перемогло, а зміни поведінкових моделей були значно більші, ніж після особистої зустрічі з нутриціологом.

Результати були незаперечні: люди в групах краще засвоюють інформацію й частіше використовують її! Прекрасні новини для всіх новонароджених, які оздоровлювалися завдяки риб’ячому жиру. Правда, нова поведінка їсти яловичу печінку замість стейка деяким людям не дуже подобалася. Але чому ж робота в групі так ефективно провокує зміни поведінкових моделей?

Левін зрозумів, що процес ухвалення рішень починається з обговорення «за» і «проти». Під час групових дискусій про здешевшання м’ясного раціону Левін спостерігав, як жінки озвучували одна одній свої переживання — наприклад, що в м’яса буде дивний смак і це не сподобається чоловікові.