Протестантська етика і дух капіталізму

Наше суспільне життя сьогодні зазнає радикальних змін. Іншими стають і наші теоретичні уявлення про нього. Суспільні науки помітно змінюють свою структуру, свій зміст і функції. Уперше за довгі роки працю в цій царині звільнено від пильного ідеологічного нагляду, втрачають свою вагу колись могутні лжетеорії і псевдонауки, відновлюються загальноприйняті в усьому світі норми і критерії науковості. Із забуття повертаються вітчизняні й зарубіжні мислителі, чия духовна спадщина впродовж тривалих десятиріч була недоступна нашому читацькому загалу.

Макс Вебер належить до найвпливовіших соціологів ХХ сторіччя. До його ідей та висновків сьогодні постійно звертаються фахівці — соціологи, економісти, історики і юристи, політологи і культурологи. Світову славу вченому принесли дослідження культурно-духовних джерел новоєвропейського капіталізму, праці з історії господарства й господарської етики світових релігій, новаторські відкриття в галузі соціологічної та політологічної теорії.

Цього вченого іноді називають «Галілеєм соціально-наукового пізнання» або «буржуазним Марксом». Звичайно, ці порівняння, як і будь-яка аналогія, умовні. Та є в цьому і дещиця істини. М. Вебер, так само як Е. Дюркгайм, В. Парето, Д. Г. Мід та інші класики світової соціологічної думки, причетний до методологічної революції в галузі соціології, внаслідок якої ця наука звільнилася від однобічних натуралістичних уявлень, зосередившись на вивченні сучасних форм соціальної взаємодії людей. М. Вебер вніс серйозні корективи в розуміння фундаментальної проблеми взаємозв’язку між економікою і суспільством. Він надав цій проблемі коректнішого наукового формулювання, показавши, що питання про «первинність» чи «вторинність» економічних відносин загалом перебуває за межами можливостей емпірично-наукового обґрунтування і що з емпіричного погляду обидві «великі каузальні гіпотези» — як Марксова, так і протилежна їй — однаково можливі. Спираючись на аналіз величезного фактичного матеріалу, вчений показав, що духовні запити людей можуть бути не менш важливим чинником історичного прогресу, аніж їхні матеріальні інтереси (що, зокрема, стало однією з причин, чому ідейні марксисти так довго замовчували його праці). Застосувавши поняття «раціоналізації», М. Вебер дав оригінальне пояснення особливостей економічного, соціально-політичного і культурного розвитку західного суспільства Нового часу, а це, відповідно, дозволило по-новому подивитися на предмет, функції і методи соціології. Його працю «Протестантська етика і дух капіталізму» справедливо вважають класичним твором світової соціологічної думки.

М. Вебер народився 1864 року в Ерфурті. Його батько обіймав відповідальні посади в міських управліннях Ерфурта, згодом — Берліна; був депутатом німецького рейхстагу і прусського ландтагу. Мати походила із родовитої і заможної сім’ї Фаленштейнів. Найкращі дитячі спогади майбутнього вченого пов’язані з колоритною постаттю його діда Г. Фаленштейна, учасника війни проти Наполеона, та його віллою на березі річки Неккар у Гайдельберзі, де сім’я відпочивала влітку. Берегинею духовності в родині була мати; глибоку пошану і любов до неї М. Вебер проніс упродовж усього життя. Ця жінка була вихована в дусі кальвіністської набожності й водночас мала добру класичну освіту. У домі Веберів часто бували відомі вчені і політичні діячі: Т. Моммзен, В. Дільтей, Г. Трейчке, Р. Беннінґсен та інші. Дід і батько М. Вебера брали активну участь у діяльності німецької націонал-ліберальної партії.