Сельма Лагерлеф

Сельма Лагерлеф (20 листопада 1858 — 16 березня 1940) — шведська письменниця, авторка художніх, історичних і краєзнавчих книг. Стала першою жінкою, відзначеною Нобелівською премією з літератури (1909) — «на знак визнання піднесеного ідеалізму, яскравої уяви й духовного сприйняття, що характеризують її праці». Найбільшу популярність серед читачів їй принесла дитяча книжка «Чудесна мандрівка Нільса Гольгерсона з дикими гусьми».

Народилася в маєтку Морбака у провінції Вермланд на півдні Швеції, п'ятою з шести дітей відставного армійського офіцера і вчительки. Через дисплазію кульшового суглоба кілька років була прикута до ліжка й накульгувала все життя. Здобула якісну домашню освіту, викладання велося англійською та французькою мовами, а любов до народних казок і легенд прищепила їй бабуся — тож твори письменниці сягають корінням у шведські легенди й саги. Стати письменницею вирішила в сім років. 1882 року закінчила Стокгольмську вищу вчительську семінарію й учителювала в школі для дівчаток у Ландскруні, тоді ж почала писати «Сагу про Єсту Берлінга»: перші розділи надіслала на конкурс журналу «Idun» і здобула премію.