Убейд Закані

Убейд Закані, повне ім'я — Нізам ен-Дін Убейдуллах Закані, — перський поет-сатирик XIV століття. Він народився близько 1300 року в селі Закан поблизу Казвіна на півночі Ірану й походив з арабської знаті. За правління шаха Абу Ісхака Інджу навчався та жив у Ширазі, але коли владу захопив інший правитель, змушений був покинути місто. Далі почалися роки поневірянь: поет жив у злиднях і мав багато боргів. Помер близько 1371 року.

Відійшовши від «серйозного письма», Закані звернувся до сатири та іронії. У трактаті «Етика благородних» (1340) він критикує й висміює знать та можновладців, а продовженням цієї критики став трактат «Означення», відомий також як «Десятиглав». Зразком політичної сатири вважають його хрестоматійну казку «Миші й кіт». Однією з найвідоміших книжок автора є збірка анекдотів «Трактат, що звеселяє серце». Писав Закані і перською, і арабською мовами. Українською його твори виходили в журналі «Всесвіт» 1990 року, а 2012-го видавництво «Навчальна книга — Богдан» випустило збірку «Витончені жарти».