Валерій Шевчук

Валерій Олександрович Шевчук (1939—2025) — український письменник-шістдесятник, майстер психологічної та готичної прози, літературознавець, автор низки літературознавчих і публіцистичних праць, інтерпретатор українського літературного бароко, шевченківський лауреат. Молодший брат письменника й радянського дисидента Анатолія Шевчука.

Народився 20 серпня 1939 року в Житомирі в родині шевця. Після школи хотів стати геологом, потім їздив до Львова вступати до лісотехнічного інституту, та не склалося, і, повернувшись додому, працював підсобним робітником на ремонті сільськогосподарського інституту. Саме тоді захопився літературою: за його словами, основи світогляду заклали книга Дмитра Багалія про Григорія Сковороду й твори Івана Франка, а Сковорода став для нього вчителем життя. 1957 року закінчив технічне училище й потрапив на бетонний завод, а 1958-го вступив на історико-філософський факультет Київського університету, де брав участь у літературних студіях «Січ» і «Молодь», писав вірші, а з 1960 року — новели. Дебютував 1961-го оповіданням «Настунька» про Шевченка в збірнику «Вінок Кобзареві». Тоді ж за студентську стінгазету «Заспів» його тягали до КДБ і хотіли вигнати з університету. Помер 6 травня 2025 року в Києві.