| Видавництво: | Видавництво Старого Лева |
| Автор: | Галина Вдовиченко |
| Жанр: | 36 і 6 котів · Казки і дитяча класика |
| Де читати: | У застосунку Наша Книга — детальніше |
| Серія: | 36 і 6 котів · книга книга 4 |
| ISBN: | 9786176798798 |
Цю книгу не можна завантажити — вона доступна для читання лише в нашому мобільному застосунку.
Застосунок доступний на Android та iOS.
«36 і 6 котів-рятувальників» — четверта книжка серії Галини Вдовиченко з ілюстраціями Наталки Гайди. Вийшла у «Видавництві Старого Лева» 2021 року.
«36 і 6 котів-рятувальників» – нова, уже четверта за ліком книжка котячої епопеї відомої української письменниці Галини Вдовиченко, на яку нетерпляче чекають читачі-шанувальники.
Цього разу невгамовні хвостаті герої створюють котячу рятувальну службу. Коти виїжджають на виклики, проте відчути себе справжніми рятувальниками їм не вдається. Їх переслідує невдача за невдачею: то витягають з автомата з чіпсами єнота, який не вважає себе потерпілим, то вихоплюють з-під коліс на швидкісній трасі загублений кимось пакунок із сухим кормом, та замість подяки отримують звинувачення у крадіжці…
Під час чергового виклику загадково зникає Коментатор-Чорний кіт. Поки друзі скрізь його розшукують, у місті розгортається кампанія з дискредитації котів-рятувальників. Чи вдасться котам вибратися з халеп і небезпек, які на них чигають звідусіль, – читайте у цікавій і динамічній історії з чудовими ілюстраціями Наталки Гайди.
— Чуєте протяглий рипучий звук: «Ірр-жж-жих-х!».
Це відчиняються ворота котячо-собачого дому.
Із розчахнутих воріт — і-гі-гі-гі-гі! — вилітає сталевий кінь, швидкісне аварійно-рятувальне авто.
Вмикається сирена — віу-віу-віу…
Вулицями вечірнього міста мчить червоний фургон.
Увесь транспорт зупиняється, притискається до бровки, всі поступаються дорогою знаному в місті автомобілю. Ведуть його поглядами, сповненими захвату.
Коти-рятувальники їдуть на виклик!
Незабаром дізнаємося новини від героїчної служби порятунку. І з вами буду я, Коментатор-Чорний кіт, і загін швидкісного котячого реагування. Ми знову разом, друзі! Мрр-няв!
У прочиненому вікні — ви бачите? — сяє пика репера Сірого. Кіт раз по разу струшує вистромленою назовні лапою. Він горлає: «Ут-ут-ут-ут!».
Що це таке? Що за вигуки? Це котячий реп від репера Сірого. І я замовкаю. Слухаймо Сірого!
— Ут-ут-ут-ут! І ми заходимо одразу
в оптимальний маршрут,
і турбо швидкість розганяє,
це можливо лиш тут.
На вільній трасі без обмежень буде гальмам капут.
Реве потужний двигун,
ун-ун, ут-ут,
скакун відкинув хомут,
загнав в пилюку свій кнут,
диви, реально він крут —
дикун,
тарпан,
баламуу-уут!
— Ун-ун! Ут-ут! — підхоплюють бійці рятувального загону.
— Вісімка котів у новеньких сріблястих захисних костюмах завзято репують. А навздогін захисникам і гарантам громадської безпеки линуть вулицею людські й котячі голоси: «Ун-ун! ут-ут!». І що це? Невже? О так, собачі! Міські пси вишикувались уздовж траси і виють злагодженим хором, вітаючи котів-рятувальників. «Віват! — ревуть собаки. — Хай живуть коти!!!».
— Стоп! Стоп-стоп, Коментаторе!
— Га? — Коментатор-Чорний кіт, отямившись, помічає, що його торкається лапка лисої кішки Баронеси. — Чому стоп?
— Тебе геть понесло, Коментаторе! Вуличні пси, кажеш, виють-ревуть? Стоять уздовж траси й вітають котів?
— Ну а що? Усі собаки міста виявляють пошану котам-рятувальникам! «Віват! — деруть горлянки. — Віват!».
— Та ну, Коменте, це перебір!
Азарт Коментатора повільно згасає.
— Гм… Перебір, думаєш?
— Та точно, точно — перебір, — Баронеса заспокійливо поплескує товариша по лапці. — Тебе понесло, друже.
Замислився Коментатор-Чорний кіт. От не дадуть фантазії розгорнутися на повну. Яка картинка стояла перед очима! Панорама! Він усе детально бачив. І, що важливо, чув. Як працювала уява!.. Поезія…
А проза життя мала інший вигляд.
Гаразд, усе спочатку. Як було насправді.
Рятувальна команда виїхала з воріт на Стасовому старенькому червоному «фольксвагені», хлопець щойно забрав його з ремонту. Авжеж, не швидкісне авто, але й не колимага. Улюблений транспортний засіб усіх котів. Іще відтоді, як Стас і його тітка притулили у себе в маленькій квартирі котячу юрбу на 36 і 6 носів. Ще й дали зайдам роботу в кав’ярні.
Захисні костюми? Їх, звісно, немає. Чи хтось бачив колись захисні котячі спецкостюми? Отож-бо! Але який би ефектний вигляд мали коти!
Решта у репортажі Коментатора — правда. Включно з репом.
І м-ми заходимо одразу в оптимальний маршрут!..
Віу-віу-віу!!!
Звуки сирени — теж правда. Максимально наближено до оригіналу їх уміє відтворювати репер Сірий. Він може імітувати що завгодно.
Талант! Самородок!
Віу-віу!!! Ут-ут-ут-ут!
І телефонний дзвінок був насправді. Алло, це коти-рятувальники? Прийміть, будь ласка, виклик. У вуличному автоматі з продажу чипсів хтось шарудить і крекче. Там хтось є! Хтось живий у замкненому просторі. Рятуйте його!
І ось коти мчать на допомогу. Ну, тобто… як мчать? Їдуть собі помаленьку.
«Фольксваген» обережно долає пошкоджену ділянку дороги, обминаючи ями. Мусить скинути швидкість до мінімуму, бо знову доведеться їхати на ремонт.
Стас буркотить:
— Самі лише клопоти і витрати з вашою рятувальною службою… Краще б відкрили автомайстерню! Без вас є кому рятувати…
Коти не згодні. Котам ця думка видається хибною.
— Порятунок — така справа, що іноді лише котам до снаги… — Голота посмикує себе за кульчик у вусі, позирає на одноокого Кутузова: а ти, мовляв, якої думки? Чого мовчиш?
Не дочекавшись підтримки, Голота провадить далі:
— По деревах, скажімо, ніхто краще за нас не лазить.
— Без різних там, карочі, розсувних драбин, — озивається нарешті Кутузов і підморгує.
«36 і 6 котів-рятувальників» — четверта книжка котячої серії Галини Вдовиченко, що вийшла 2021 року у «Видавництві Старого Лева» з ілюстраціями Наталки Гайди. Серія почалася 2015 року й розрослася далеко за межі чотирьох книжок: 2024 року до неї додалися «36 і 6 собак», а для молодших читачів існує відгалуження у форматі книжки-картинки — «Котохатка». Станом на грудень 2025 року серію надрукували накладом 300 тисяч примірників.
Ця книга читається в застосунку Наша Книга: купили на сайті — вона одразу у вашій бібліотеці на телефоні, з офлайн-режимом і синхронізацією прогресу.
