Місія «Порятунок»: бджоли

Пасажири заходили в автобус, який віз їх на літак.

— Що це таке? — кричали вони й розмахували руками, намагаючись прогнати маленьку бджілку, яка попри все не покидала автобус.

— Лети звідси, — казали люди, відчиняючи вікна.

— Ой, вона нас ужалить… — переживали інші.

«Нічого мені більше робити, як жалити людей», — подумала бджілка і полетіла собі далі за натовпом.

— Ой, ой, ой, — запанікували всі у літаку. — Ця бджола знову залетіла з нами! Що ж це буде? — волали пасажири.

А бджілка спокійно літала собі в салоні, придивляючись, де б залягти на відпочинок. А потім стюард узяв рушник і почав ним розмахувати, витісняючи її до дверей.

«Ну я ж не якась там мушка, у мене є інтелект», — подумала бджілка і заховалася на багажній полиці.

Так вони і полетіли: літак — у Париж, а Яся (так звали бджілку) — у нове життя, яке вона собі придумала.

* * *

Усе пішло не так від самого народження. Бджілка з’явилася на світ у великій бджолиній родині. Її назвали Ярославою. «Ну як же ж так, — ображено думала Яся. — Бджіл варто називати гарними іменами, в яких багато букви «ж», щоб вони дзижчали, наприклад Джужа, Джуджелика, Джульєтта або хоча б Жанна чи Женя, але ж вони назвали мене Яся!»

Та її засмучувало не тільки ім’я. У родині кожна бджілка має своє місце та виконує певну роботу. Декілька тисяч бджіл живуть у вулику, а керує всім Бджола-матір. Яся народилася робочою бджілкою, тож від самого народження була змушена багато працювати. Спочатку у вулику — обробляти нектар, робити запаси на зиму, прибирати і будувати нові гнізда (їх ще називають «стільники»). А як трохи подорослішала, то мала літати, шукати й запилювати квітки, отримувати нектар і носити його до вулика.

Одного дня Яся захотіла стати бджолою-розвідницею. У бджолиній сім’ї це дуже почесна місія. Розвідниця має шукати нові поля і квітки, а потім повідомляти іншим бджолам, де їх знайти. Для цього бджілка виконує спеціальний танок, яким вказує, куди летіти. Танцювати Яся любила, а ще більше хотіла бути в центрі уваги, щоб уся сім’я, затамувавши подих, дивилася тільки на неї. Але Бджола-матір сказала, що Ясі ще зарано ставати розвідницею і вона має краще виконувати свої завдання. Тоді Яся образилася.

Тисячі маленьких бджілок щодня запилюють квіти, приносять нектар, із якого потім з’являється мед. Кожен день робоча бджола здійснює до двадцяти вильотів. А Ясі так хотілося довше поніжитись у ліжечку, почитати книжечку або ж зависнути в інтернеті. Натомість вона мусила працювати і працювати.

Ви думаєте, що бджоли не читають книжок і не лазять в інтернеті? А от і ні! Одного дня Яся знайшла в інстаграмі сторінку @bee_nfluencer про бджілку, котра жила в Парижі. Яся побачила, що бджілка-парижанка працювала не так багато, як бджоли в Ясиному вулику. Звісно ж, паризька бджілка викладала селфі з красивих квіток, але вона і спортом займалася, і на березі моря відпочивала, ходила у кав’ярню і на шопінг. «Оце життя! Я більше не хочу бути робочою бджілкою, а хочу мандрувати!» — подумала Яся і вирішила полетіти в Париж.

Так вона й опинилася в літаку.

* * *

Було трохи лячно покидати свою родину, звичне життя і летіти так далеко, але ж це нарешті була справжня пригода. «Що подумає Бджола-матір або її сестрички, робочі бджілки?» — Яся трохи переживала, проте літак почав знижуватися й у вікні, крізь хмари, стало видно землю.

Вони пролітали над красивими полями і садами, поки приземлилися в аеропорту. І хоч бджолам не потрібно проходити паспортний контроль, але ж це інша держава і закону потрібно дотримуватися. Тож Яся зайняла чергу над головами інших пасажирів, які побачили її й знову почали розмахувати руками.

«Які ж вони нервові. Мабуть, переліт добряче втомив їх», — подумала бджілка і повільно підлетіла до контролера. Зробила над ним коло, щоб той міг добре роздивитися її, й полетіла подалі від нервових пасажирів свого рейсу.

Перш ніж добратися до міста, вона летіла над полями й лісами Франції і розглядала красиві квіти. Був кінець весни, і все буяло й пахнуло. Але чогось бракувало: Яся не одразу зрозуміла, що дорогою їй не зустрілася жодна бджілка. А так хотілось якомога швидше познайомитися зі справжніми французами. І де вони всі сховалися? Квітки такі красиві, а ніхто їх не запилює.