Іванна Блажкевич

Іванна Омелянівна Блажкевич (дошлюбне прізвище Бородієвич; 9 жовтня 1886 — 2 березня 1977) — українська дитяча письменниця, журналістка, громадська діячка, просвітниця й діячка української кооперації, членкиня Спілки письменників України з 1963 року. Народилася й померла в селі Денисів на Тернопільщині, була третьою дитиною в родині народного вчителя та культурно-громадського діяча Омеляна Бородієвича. Початкову освіту здобула в рідному селі, далі вчилася в Тернопільській семирічці, а 1920 року екстерном закінчила Львівську учительську семінарію.

Коли з початком Першої світової війни її чоловіка Івана Блажкевича мобілізували, вона керувала школою в Залукві, налагодила там роботу відділку «Сільського господаря», кооперативу та читальні. 1 листопада 1918 року була у Львові серед перших, хто склав присягу на вірність ЗУНР, а на її заклик молодь Залукви наступного дня перебрала владу в Галичі. У спогадах писала, що за дванадцять днів пережила сімнадцять обшуків і вісім арештів, після чого кілька місяців ховалася в лісах поблизу Крилоса та Рожнятова. Учителювала й працювала вихователькою дитячих садків у галицьких селах, вела громадську роботу серед жінок і молоді. 1928 року її висунули кандидаткою в посли до сейму від Української соціалістичної радикальної партії; польська влада відповіла наклепами та залякуванням, а двох її доньок було вбито. Зазнала переслідувань під час «пацифікації», 1939 року стала депутаткою Народних зборів Західної України.