Олександр Соколовський

Олександр Олександрович Соколовський (8 вересня 1896, Конотоп — 22 серпня 1938) — український письменник-романіст доби Розстріляного відродження. Народився в родині дрібного урядовця; ще гімназистом у Чернігові прилучився до партії соціалістів-революціонерів, керував робітничими та учнівськими гуртками й входив до складу бойової групи.

1914 року вступив до Київського університету, а через рік був засуджений на шість років каторги за поширення прокламацій проти Першої світової війни й до 1917-го перебував на засланні. Після Лютневої революції його звільнили із саратовської каторжної тюрми; 1918 року він потрапив до німецького концтабору, звідки втік. Пізніше працював у Спілці кооператорів, Укрбанку та науковим співробітником Музею революції в Києві, а 1934 року став членом Спілки письменників СРСР. Романи «Перші хоробрі», «Нова зброя», «Роковані на смерть» і повість «Бунтарі» присвячені діяльності «Народної Волі», а 1931 року вийшов історичний роман «Богун», перевиданий у Мюнхені 1957-го й в УРСР 1964 року. У жовтні 1937 року письменника заарештували востаннє: його звинуватили в участі в антирадянських організаціях, 22 серпня 1938 року засудили до страти й того ж дня розстріляли. Вирок скасували 1957 року за відсутністю складу злочину.