Вільгельм Гауф

Вільгельм Гауф (29 листопада 1802, Штутгарт — 18 листопада 1827, там само) — німецький письменник епохи бідермаєру. Попри коротке фізичне життя, він продовжує жити в літературі завдяки своїм неодноразово екранізованим казкам та оповіданням; його ім'ям названо премію дитячої та юнацької літератури.

Батько Вільгельма був чиновником у Штутгарті; після його смерті 1809 року мати з чотирма дітьми перебралася до свого батька в Тюбінген. Гауф навчався в Тюбінгенській гімназії, з 1817 року — у монастирській школі Бляубойрена, а в 1820—1824 роках вивчав теологію в Євангельському монастирі Тюбінгена, де здобув ступінь доктора філософії. У 1824—1826 роках працював домашнім учителем і подорожував Францією та Північною Німеччиною, а 1827-го став редактором газети «Morgenblatt für gebildete Stände». Його казки виходили трьома альманахами — 1825, 1826 і 1827 років, — серед них «Караван», «Оповідання про Маленького Мука», «Карлик Ніс» і «Холодне серце». Помер від тифу через тиждень після народження своєї дитини.