Джек Лондон

Джек Лондон (англ. Jack London, справжнє ім'я — Джон Ґріффіт Чейні; 12 січня 1876, Сан-Франциско — 22 листопада 1916, Глен-Еллен, Каліфорнія) — американський письменник, громадський діяч, соціаліст. Широко відомий як автор пригодницьких оповідань і романів; найвідоміші твори — «Біле Ікло», «Поклик предків» та «Любов до життя», у яких події розгортаються за часів Клондайкської золотої лихоманки. Був також новатором у жанрі, який пізніше став відомий як наукова фантастика.

Коли йому було близько восьми місяців, мати одружилася з фермером Джоном Лондоном, який усиновив хлопця і дав йому своє прізвище. Джек рано почав працювати: ще школярем продавав газети, у чотирнадцять улаштувався робітником на консервну фабрику, звідки пішов через надто важку працю, і був «піратом на устриць» у бухті Сан-Франциско. 1893 року найнявся матросом на шхуну, яка вирушала ловити котиків до берегів Японії і в Беринговому морі; це плавання дало враження, що лягли в основу його морських розповідей. Перший нарис «Тайфун біля берегів Японії», за який він здобув премію однієї з газет Сан-Франциско, став початком літературної кар'єри.

1897 року подався на Клондайк шукати золота: золота на ділянці не виявилося, зате він наслухався історій про життя золотошукачів, а цинга сильно підірвала здоров'я, і він повернувся додому. Належав до радикального гуртка «The Crowd», пропагував соціалізм і права трудящих — цьому присвячені «Залізна п'ята», «До Адама» й «Люди безодні».