Ігор Павлюк

Ігор Зиновійович Павлюк (народився 1 січня 1967 року в селі Малий Окорськ на Волині) — український письменник, науковець і перекладач, доктор наук із соціальних комунікацій, професор. Народний поет України, заслужений діяч мистецтв України, член Національної спілки письменників України, англійського ПЕН-клубу та Асоціації європейських письменників, дійсний член Наукового товариства імені Шевченка. Лауреат премії англійського ПЕН-клубу, Міжнародної швейцарської літературної премії 2021 року та Народної Шевченківської премії «Залізний Мамай».

Мати померла через десять днів після його народження, тож хлопця виховували дід і баба та прадід і прабаба — примусові переселенці з Холмщини. Батьківську родину репресували за участь у національно-визвольних змаганнях і 1947 року вислали на спецпоселення, реабілітували лише 1991-го. Школу Павлюк закінчив із золотою медаллю, вчився в Ленінградському вищому військовому інженерно-будівельному училищі, але залишив його на другому курсі, коли почав писати вірші, за що був покараний засланням у Забайкальську тайгу на будівництво дороги. Працював кореспондентом районної газети на Волині, 1992 року з відзнакою закінчив факультет журналістики Львівського університету, згодом працював у пресі та на радіо. 1996 року захистив кандидатську дисертацію «Митець — Влада — Преса», а 2009-го — докторську про україномовну пресу Волині, Полісся, Холмщини та Підляшшя. З 1987 року жив у Львові, з 2003-го — у Києві.