Поміж дерев якийсь жовтавий промінь...

Звичайно, ці т ексти пис алися у свій час не для т ого, аби в якийсь інший час б ути проілюстрованими. Й так с амо безсумнівно,щот ексти, о собливо ж по езія, мо жуть аж ніяк не «співпада ти» (як у пр ямому, так і в пер еносному сенсі ) і з лініями, які провод ить ху дожник. Бі льше т ого, враж ення, викликані пое тичними т екстами, можуть аніскільки не зб ігатись із вра женнями, на віяними ілюстраціями… Навіть я кщо о станні аж надт о «прив’язую ться» до текстів!

Але для к ожного т ексту перед оч има авт ора поставал а, у сво ю че ргу, пе вна «віз уальна» картинка чи рис унок, б а, навіть, щось синт езоване, — к олаж, приміром…

Тим ці кавішою є спроба «відобразити» т екст таки м, яким собі й ого у являє і нша людина. Й т ут б уло, з дається, намагання, д есь у ч омусь віддаляючись, на близитися бодай о дним найпо таємнішим штрихом до с лова, ре чення, до — цілого…

Хоч на мит ь. Хоча б на к рихту.

Отож, спроба зроблена…

Вона — перед вами. В. Дячун Ілюстрація — це поєднання. В певн ій мі рі, д ва в од ному. З о дного б оку, в она, б езсумнівно, пере дає змі ст поетичного (в даному випадку) твор у, а з іншо го — є с амостійним витвором, ви конаним уж е не письменником, а х удожником… Ілюстрація о тож є втіленням дво х думок, дво х пог лядів, двох філософій… Ці пое зії — г либоко філософські. Во ни в ідображають не

просто певний сю жет, а щось глибше, ме тафізичне. Се ред них є по езії, о брази для я ких поставали у ме не пе ред о чима з першог о з найомства. Є такі, над як ими думало сь до вше. І к ожен із віршів відо бражає не просто мить , він уміщає в собі якийсь період, проміж ок часу , а то й ціле життя… Ці пое зії ста ли рідними для мене. Бага то з них зак арбувались у пам’ят і. Один із у люблених ві ршів розпоч инається словами «я т ебе обнімаю щоб ти д овго жи ла…» і ві дкриває

сенс, про який раніше не замислювалась… Загалом, к ожна лю дина може з найти т ут щ ось для с ебе, те, що її душі спів звучне. Ілюстрації, які перед вами, є тим, що знаходила для себе я… А. Клочко