ВОЛОДИМИР ДЯЧУН
Тернопіль АБО :
стрибнути у небо
якоїсь смиренної миті
нестерпно короткого
блиску дня УДК 821.161.2 ББК 84(4 УКР)6-5
Д 99
Словесні згустки
(антифони, «фольки», фони-анти),
бува, супроводжують, кристалізуючись,
усе життя віршника –
іноді вони спалахують, загусаючи,
упродовж дня-ночі;
те й інше – присутні у цій книзі.
Чи ж це, видається,
незмиренняз тим,
що невблаганно насувається
в околи усього живого, – з тлінністю?
Або, навпаки, –змиренн я?
Отака «мить смиренна»?!
Знову ж таки – те, й – інше.
Чи ж вдасться «вистрибнути»
з цього тліну,
і це буде – «посттлін»,
інакше, стрибок уже і є ним? ISBN 978-966-10-7471-1
© Володимир Дячун, 2011 © Видавництво Богдан, 2011
СТРИБНУТИ
У НЕБО
МОЖНА Й ІЗ ТЕМНОГО
ЗАКУТКА. Луцій Анней Сенека АНТИ ФОНИ ТЕ ЩО ТИ ЦЬОГО НЕ БАЧИШ НЕ ОЗНАЧАЄ ЩО ЙОГО НЕМАЄ Й ТАК САМО ЯК ТЕ ЩО ТИ ЦЕ БАЧИШ НЕ ОЗНАЧАЄ ЩО ВОНО САМЕ ТАКЕ … дивлюсь мимовіль на простягнуту благальну долоню лазаря з якої повільно стікає невидима заіржавіла
кров
ТЕПЕР МЕНЕ МОЖНА
ЛЕГЕНЬКО
підхопити під руки Підвести до
вікна й показати сіру прибиту
променем пилюгу І сказати Ото
вулиця а зверху сонце
Бо можливо я з’їхав з глузду
і мені потрібно дещо пояснити
отаким робом: вулиця а зверху
Потім довести до середини кімнати
і розказати якісь байки
Так: я неписьменний і краще усе
розказати ба показати мені усно
Ще трохи і вони
будуть садовити мене на ліжко
Їм тепло буде думати що я малий
і мене потрібно чимось закутати
Дбайливо підіткнути ковдру
під моє тіло з усіх боків
Потім потиху вийти з кімнати
і голосно шепотатися в коридорі
Тепер їм випадає подумати
що я мертвий
Отож я несповна розумний неписьменний
малий і мертвий
Це якраз та нагода
аби починати нове життя Самому