Раїса Іванченко

Раїса Петрівна Іванченко (нар. 30 листопада 1934, Гуляйполе, нині Запорізької області) — українська історикиня, письменниця й публіцистка. Кандидатка історичних наук (1967), професорка (1997), відмінниця освіти України (1997), заслужена діячка мистецтв України (1999), членкиня Національної спілки письменників України від 1977 року.

1957 року закінчила історичний факультет Київського університету. Була на журналістській роботі: завідувачка відділу інформації редакції газети «Молодь України», у 1957—1965 роках працювала в редакції іномовлення Українського радіо. 1966 року вступила до КПРС. 1967 року закінчила аспірантуру Київського університету й захистила кандидатську дисертацію «Місце Михайла Драгоманова у суспільно-політичному русі Росії та України в другій половині 19 століття». За публікації, присвячені Драгоманову, — повість «Передчуття весни» (1970), монографію 1971 року й роман «Клятва» (1971) — зазнала критики партійного та радянського керівництва.

Від 1967 року викладала в Київському університеті: асистентка, старша викладачка й доцентка кафедри історії України, у 1987—1993 роках доцентка кафедри історії народів Росії. Від 1994-го працює в Київському інституті культури, з 1996 року професорка; того ж року стала професоркою і завідувачкою кафедри суспільних наук Київського міжнародного університету. У 1994—1996 роках очолювала Київську крайову організацію «Просвіти», від 1998-го — благодійне братство святої княгині Ольги при УПЦ КП.