Суперкомунікатори. Як знайти спільну мову зі скептиками, суддями і шпигунами

Якщо йшлося про Фелікса Сіґалу, то геть усі погоджувалися щодо одного — із ним легко спілкуватися. Напрочуд легко. Людям подобалося теревенити з ним, бо після розмови вони завжди почувалися трохи розумнішими, веселішими й цікавішими. Навіть якщо у вас не було нічого спільного з Феліксом — а таке траплялося рідко, бо під час спілкування з ним з’ясовувалося, що у вас є спільні думки, досвід або друзі, — здавалося, що він розуміє вас так, наче між вами існує якийсь зв’язок 1.

Саме тому ним зацікавилися науковці.

Фелікс пропрацював двадцять років у Федеральному бюро розслідувань. Він потрапив туди після коледжу та військової служби і кілька років був рядовим агентом. Керівництво звернуло увагу на те, як легко він знаходить спільну мову з іншими.

Підвищення не забарилося, і врешті-решт Фелікс став старшим регіональним адміністратором, до обов’язків якого належали розмаїті перемовини. Саме він схиляв боязких свідків давати свідчення, переконував утікачів із в’язниць здаватися і втішав згорьованих членів родин. Якось він умовив чоловіка, що забарикадувався в кімнаті з шістьома кобрами, де­в’ятнадцятьма гримучими зміями й ігуаною, мирно здатися та назвати спільників з мережі контрабанди тварин. «Я запропонував йому подивитися на ситуацію очима змій, — розповів мені Фелікс. — Він був трохи дивакуватим, але по-справжньому любив тварин».

У ФБР існує підрозділ кризового врегулювання ситуацій із заручниками. Коли справи йдуть шкереберть, викликають когось на штиб Фелікса.

Коли менш досвідчені агенти звертаються до Фелікса по пораду, він дає кілька настанов:

Ніколи не вдавайте, що ви не поліціянт. Ніколи не маніпулюйте і не погрожуйте. Ставте багато питань, і якщо людину охопили емоції, плачте, смійтеся, нарікайте або радійте разом з нею.

Але навіть колеги Фелікса не вповні розуміли секрет його ус­пішності.

У 2014 році Департамент оборони доручив групі психологів, соціологів та інших науковців дослідити нові методи переконування й успішних перемовин, щоб навчити мистецтва спілкування офіцерів військово-­морських сил, а ті звернулися до Фелікса. Вони довідалися про нього від різних посадовців: коли їх просили назвати найкращих перемовників, усі як один називали його.

Більшість науковців очікувала, що Фелікс виявиться високим і вродливим чоловіком з лагідними очима й оксамитовим баритоном. Однак на зустріч прийшов чоловік середнього віку з вусами, трохи пухкенький, з м’яким, дещо гугнявим голосом. Він здавався… непримітним.

Фелікс розповів мені, що після знайомства й обміну лю­б’язностями один з науковців пояснив суть проєкту, а потім почав із загального запитання:

— Можете розповісти, як ви спілкуєтеся?

— Мабуть, я краще покажу, — відповів Фелікс. — Який ваш улюблений спогад?

Учений, з яким розмовляв Фелікс, назвався керівником великої дослідницької лабораторії. Він розпоряджався багатомільйонними грантами і керував десятками людей. Він не скидався на людину, що віддаватиметься ностальгійним спогадам посеред білого дня.

Дослідник замислився.

— Гадаю, весілля моєї дочки, — нарешті промовив він. — Тоді зібралася вся родина, а кілька місяців по тому моя мати померла.

Фелікс поставив ще кілька запитань, час від часу ділячись власними спогадами.

— Моя сестра вийшла заміж у 2010 році, — розповів він. — Незабаром вона померла від раку, і нам усім було важко, — але вона була такою прекрасною того дня. Саме такою я намагаюся її пам’ятати.

Розмова тривала ще сорок п’ять хвилин. Фелікс ставив нау­ковцям запитання і побіжно розповідав про себе. Коли хтось говорив про щось особисте, Фелікс ділився історією з власного життя. Один науковець згадав про проблеми з донькою-­підлітком, а Фелікс, відповідаючи йому, розповів про тітку, з якою ніяк не ладнав, хоч як намагався. Коли інший дослідник ­запи­тав про дитинство Фелікса, той зізнався, що був украй со­ро­м’яз­ливим, але його батько працював продавцем (а дідусь був шахраєм), тож, наслідуючи їх, він нарешті навчився спілкуватися з іншими людьми.

Запланована зустріч добігала кінця, й одна психологиня зауважила: