Сольний спів у класі бандури поряд з н авчанням у спеціал ьно му класі бандури є одним з основних предметів, які складають п рофесійну під гот овку студентабандуриста, поєднуючи в собі опанування основ професійно го сп іву з бездо ган ним оволодінням інструментом для майбутн ьої роботи фахівця в жанрі кобзарс ького ми стец тва: концертно го в иконавця, викладача, а також керівника капели чи ансамблю бандуристів. Протя гом тривало го часу, до початку XX ст., бандура виконувала переважно акомпануючу функцію. Носіями народно го професіоналізму були кобзарі-бандуристи. Традиція українс ьких епічних співців, лірників, кобзарів мала свою культурологічну основу, яка визначала їхній стил ь та у майбутньому заклала міцний професійний фундамент українс ької музично-вокальної культури. Саме завдяки їм збере глися безцінні перлини народно го епосу: думи, історичні, побутові пісні, балади, псалми, канти. Оновлення бандури, її репертуару пов’язано з виникненням на початку 20-х років XX ст. ба гатьох самодіяльних капел та ансамблів бандуристів, а також із заснуванням класу бандури (50-ті роки XX ст.) на кафедрі народних інструментів Київської консерваторії. До Київського центру додалися відкриті класи бандури у Л ьвівській, Харківс ькій, Донецькій та Одеській консерваторіях. Сучасне виконавське мистецтво співакабандуриста синтезує в собі вокал ьноінструментальні досягнення нових тенденцій розвитку музично го мистецтва XX–XXI століть. Воно об’єднує принципи академічного класичного вокалу та йо го виражальних засобів у всій ба гатогранності розмаїття стильових та жанрових особливостей, а також використання ба гатого ар се налу можливостей удосконаленого інструмента. Сучасне виконавство бандуристаспівака належит ь до складних синтетичних жанрів, в яких збі гаються різні види виконавського мистецтва (інструментал ьне, вокальне, ансамблеве тощо). Тому успіх роботи над вокал ьномузичними творами великою мірою залежит ь від постійно го творчого контакту між викладачами зі спеціального інструмента та викладачами вокалу. Артистичний розвиток бандуристаспівака повинен ґрунтуватися на музичних творах найвищої художн ьої цінності, а також спиратися на ба гаті виконавс ькі традиції кобзарів. Бандурист-виконавець має відчувати особливості вокал ьних творів та жанрів: пісень, дум, романсів, арій. Викладачам зі спеціального інструмента та викладачам вокалу належить звертати увагу не тільки на розкриття змісту та характеру літературно го тексту й втілення його в музичних образах, а також на чистоту інтонування, чітку дикцію та виразніст ь інструментального супроводу. Педагог повинен керуватися у своїй роботі загально-педагогічними принципами, але з урахуванням індивідуал ьних особливостей кожного учня. Для бандуриста-співака важливі не тіл ьки співац ький голос, а й музичний слух, відчуття ритму, виконавс ька обдарованість і за гальна культура, потрібні відповідний інтелект, пам’ят ь, інтуїція, здібність сприймати вказівки викладача, а також вміння поєднати власний спів з інструментал ьним супроводом. Окрім основних співацьких даних, бандурист-співак повинен мати темперамент, волю, характер, хороший стан здоров’я. До поняття художньої майстерності співака-бандуриста належат ь також оволодіння музичним та поетичним стилем твору, розуміння епохи, інтерпретація, міміка бандуриста-співака, розуміння образу, відчуття природи, фарб, уміння передавати душевні емоції. У формуванні та зба гаченні даних співака-початківця рол ь педа гогавокаліста є провідною і найвідповідальнішою. Відповідні знання, досвід, особливий педагогічний такт – це елементарні вимо ги, які стоят ь перед педа гогом-вокалістом. Навчаючи бандуриста-співака індивідуально,
методичні рекомендації
