36 і 6 собак

Собаки?

Чи все ж таки коти?

Та ні, цього разу собаки. Однак стривайте, будуть і коти. Усі 36 і 6 — як один.

Отже, знайомтеся: четвірка вірних друзів. Живуть вони у великому місті, у сусідніх багатоквартирних будинках, на різних поверхах. Зустрічаються на вулиці, коли виводять на прогулянку своїх людей. Домовимося називати цих людей «господарі», бо собаки називають їх інакше: «мої».

Чорний лабрадор Карат переконаний, що він молодший брат Прими. Хоча Прима іншої породи — френч. Біла французька бульдожка з кількома темними плямками. Має одне око, бо потрапила колись під машину і травмувалася.

У людей теж трапляється, що брат і сестра — геть інакші. Прима почувається старшою сестрою, відколи вперше побачила Карата-малюка кілька років тому. Йому було два місяці, їй — чотири. Карат давно її переріс, тепер він утричі більший.

Чорненьку Барселону, або скорочено, по-домашньому — Барсу, взяли з притулку маленькою. Від того часу в неї залишилися напади паніки. Вона теж французька бульдожка. Чорна, як Карат, а мордочкою і тілобудовою — як Прима. Молодша сестра тих двох.

Барселона і Прима мають спільних господарів, живуть в одній квартирі й на прогулянки вибігають на повідках, як два коники в одній упряжці.

Бігль-собачка Майка вважає цих трьох сусідів із заплутаними родинними зв’язками не просто своїми друзями, а далекими родичами. Майка — триколірна. Рудо-біло-чорненький бігль. Коли гасає туди-сюди, в очах рябить.

До початку цієї історії кожна собака мала теплу домівку й добрих господарів, тобто «своїх». Аж поки одного зимового дня псячі долі круто хитнулися вбік…

Розділ 1

Кожен має певні звички, і Карат не виняток. Він, скажімо, полюбляє снідати двічі. І йому зазвичай це вдається. Влаштувати подвійний сніданок нескладно, адже господар устигає погодувати лабрадора після ранкової прогулянки, перш ніж до кухні зайде господиня. А Карат уже сидить перед порожньою мисочкою, напустивши на себе вигляду «я найголодніший у світі пес». У нього це переконливо виходить.

Господині вистачає поглянути на бідного песика, що терпляче очікує своєї порції, як її рука вже тягнеться до пакунка зі сухим собачим кормом…

І поки правда вирине на поверхню, пес уже проковтує ще одну купку смакоти.

Але іноді цей трюк не вдається.

«Не давай Карату нічого! — гукає господар, почувши шарудіння. — Я його вже годував!»

І чому ці упаковки зі собачою їжею такі шелесткі? Невже всі довкола мають знати, що відбувається?!

Після сніданку Карат повертається на свій килимок у кутку й западає у ранкову дрімоту. Господарі збираються і йдуть із дому у своїх справах, а пес плентається в іншу кімнату. На ліжко з ортопедичним матрацом. Мабуть, господарі здогадуються про його щоденні маршрути, бо розстилають на краю ліжка коцик з особливим малюнком собачих слідів. Як це розуміти? Звісно, як дозвіл. І навіть як запрошення.

Але одного ранку все пішло не так.

Господиня прокинулась удосвіта й розгорнула в кухні бурхливу діяльність. Довелося Каратові обмежитись одним сніданком. Він уже западав у ранкову дрімоту у своєму кутку, як раптом почув:

— Я там перестелила ліжко. На випадок, якщо гості залишаться у нас ще й на суботу. Тож зачиняй, будь ласка, від Карата двері в ту кімнату.

Сон умить злетів. Оце так новина! Гості!

Карат нашорошив вуха й дізнався чимало.

Гостей чекають завтра ввечері. Гості будуть не самі. Вони кішку зі собою притарабанять!

Раптове лихо — як сніг на голову. Кінець псячому спокою і подвійним ранковим сніданкам! Прощавай, улюблений ортопедичний матраце! Катастрофа й катаклізм… Тобто кОтострофа й кОтОклізм.

Ніколи Карат не думав, що подібне станеться з ним у власній домівці.

Чорний лабрадор раніше не гнівався на «своїх», але нині його душила образа. Карат намагався поділитися своїми почуттями з господарем.

Виразно дивився на нього, намагаючись перехопити погляд. На морді читалося: «За що?!» І навіть більше: «Я не чекав такого від найкращого друга».

Однак господар читав оголошення в газеті, не звертаючи уваги на свого собаку. Останню сторінку прикрашало групове фото котів.

Та що ж це за день сьогодні!

І тут коти.