Африка

І ніжність твою берегти.

А. Малишко

Друг Рубін (Василь Волгін), росіянин із Симбірська. Борець із путінським режимом. Переїхав в Україну, був на Майдані. На росії оголошений у розшук. У 2014-му пішов воювати в Батальйон ОУН, у 2015-му підірвався, втратив ногу. Працював у Києві айтішником. З початком широкомасштабної війни пішов захищати Україну. З протезом! Так і не отримав українського громадянства… Суки... Визволяв Ірпінь і Бучу. Загинув 6 вересня 2022 року, звільняючи Харківщину. Справжній ВОЇН. Надзвичайно світла і розумна людина — не забуду наші розмови «На бардаках»1 про філософію і культуру. Показував мені свої ліногравюри. Зробив ескіз футболки на основі гравюри Ніла Хасевича. Хотів прочитати мою книжку. Я обіцяв, що подарую. Вже не подарую. Але присвячую її тобі, БРАТИКУ.

До редактора

Вельмишановний редакторе, хотів би попросити Вас: якщо раптом на Ваш стіл ляже цей рукопис чи Вам надішлють його електронною поштою, не сприймайте його як літературний твір. Цей текст — лише записана розмова. І саме так його треба сприймати. Якщо там написано «шо», то не варто виправляти на «що». Якщо написано «чуствительна женщина», то не слід змінювати на «чуттєва жінка». Просив би не причісувати словесних нечемнот. Причесаний, цей текст може стати літературнішим, але перестане бути розмовою. А мені, власне, залежить на розмові. Тому був би вдячний, якби Ви обмежилися виправленням орфографічних помилок і впорядкували розділові знаки. Наперед дякую за розуміння.

З повагою, автор

Від автора

Усі викладені тексти прямо чи опосередковано стосуються війни. Текстів буде до біса, тому хто не любить довгого чтива, навіть не клікайте «Показати більше», роздивляйтеся картінки.

Первинно цю розмову я записував для себе. «В шуфляду». Згодом дещо викладав у світову павутину.

Друг Артим, надзвичайний Артим, сповістив на каві, що я пишу мемуари. Я не пишу мемуарів, бо хто я такий... Радше проваджу розмову, сам із собою і з вами — коли мені хріново. Ні… Це слово-нечема. Краще сказати «хріновИсто», з наголосом на «и», — так навіть якась височінь з’являється. Хоч попереджаю: нечемноти в мене проскакуватимуть. Вибачайте.

Усі ці розмови я назвав доволі неоригінально: «Пісні війни». Це не репортаж з подій, тож часова послідовність відсутня. Співаю, що співається. Намагатимусь співати чесно, не фальшивити. (Слухати не обов’язково.)

Усі іноземні слова та вислови (включно з мовою окупантів) транслітеровані українською.

Ще одна заувага: якщо якісь куплети драстично впливатимуть на чиїсь організми чи спричинятимуть хворобливу реакцію певних органів, заспокойтесь і спишіть це на художній вимисел, а може, умисел. Література, бля.

Кілька років тому, коли вперше виходили друком «Пісні війни», я додав був таку заувагу: «Деякі речі можуть бути незрозумілими для тих, хто не в темі, — якісь люди, псевдоніми, назви... Поясненнями дуже тішити не буду. Незрозуміло? Спробуйте відчути».

Але ця клята війна так швидко перемелює життя в історію, що я зрозумів: уже тепер треба багато що пояснити і розшифрувати, що й пробую зробити.

ЧАСТИНА I

ПІСНІ ВІЙНИ. РОЗМОВА

Пісня про романтику

Війна. У цьому страшному слові молодим хлопчикам вчувається героїчна романтика. Старим пердунам теж вона вчувається. Але що глибше влазиш у війну, то дедалі менше і менше тої романтики. Життя — щоб жити, а не вбивати і вмирати.

Є, звичайно, героїзм і романтика. Є побратимство і справжня чоловіча дружба. Є підлість і зрада, глупота і нікчемність. Усе є, але все це в сумі якихось тридцять відсотків; решта — важка, невдячна, часом дурна праця. Під дощем, снігом, обстрілом... Де важко надибати ту романтику.

Ось пригнали на базу батальйону, до Красіка, фуру з дерев’яками, щоб укріпити окопи та збудувати бліндажі. (До речі, Красік — це Красноармійськ. Хлопці кажуть «Красік», бо негоже, воюючи з окупантом, називати місто іменем окупаційної армії. З 2016 року Красік став Покровськом. Декомунізація. Хоч, як на мене, трішки посмерджує кацапським православ’ям. Тим більше, що кацапня каже «Пакровскоє». О суки!) Так-от, ті важкезні довжелезні бруси з сирого дерева доводиться розвантажувати втрьох — Ясь, Скиба і я. Пупці надриваєш, серденько вистрибує, водій нервується: