Сага Марсового поля

Intro

Кожне слово цієї книги

я присвячую моєму братові Миколі,

своїй сім’ї, а також усім родинам,

які мають ангелів, одягнутих у «піксель», —

тих, хто боронить нас по цей і по той бік горизонту

Іноді бажання написати хоч кілька слів починає роздирати й тиснути зсередини. Ти вмикаєш внутрішнього скептика і відмовляєш собі: далебі, не на часі. Бо ж чим твій досвід унікальний та чи має він шанс претендувати на чиюсь увагу й час? Але одного дня персональне небо падає, і все змінюється без шансу на реверс.

Ти намагаєшся заглушити вічний голос синдрому самозванця і даєш собі право. Даєш дозвіл робити те, що рятує, допомагає не збожеволіти, й раптом впадаєш у стан емоційного й ментального катарсису. Світ навколо, час і простір перестають існувати. Таке відбувається зі спортсменами чи танцюристами в момент виконання складних зв’язок або з математиками й інженерами, коли вони фокусуються на конкретному процесі, а мозок і тіло перетворюються на високоточну зброю, яка не бачить нічого, окрім шляху до своєї цілі.

Не знаю, чи мій поклик настільки ж сильний. Та одне можу сказати напевне: записані слова лікують ефективніше за втрачені. А якщо раптом вони ще й просочуються гарячим оловом під шкіру, течуть по венах та капілярах і обертаються на сміх чи солону воду з очей — отже, усе недарма. Отже, це крещендо доходить до душі і робить нас людьми.

***

Ця книга взяла початок з терапевтичного письма, коли після раптової загибелі молодшого брата я, перебуваючи спершу в стані заціпеніння, а згодом — клінічної депресії, не в змозі плакати, почала знімати емоційне навантаження, пишучи йому листи. Писала від руки, подекуди — сумбурно, як собі знала, складала аркуші паперовими літачками, іноді закопувала до могили.

Ці нехитрі дії трохи допомагали структурувати думки й змен­шити внутрішню напругу. Деякі з текстів увійшли в першу частину книжки разом з моїми спогадами й рефлексіями.

З часом з’явилося усвідомлення ключової мети і бачення цілісної конструкції майбутнього видання. Важливим було не лише розповісти історію суто моєї сім’ї, а й зібрати, зберегти й пе­ре­повісти неймовірні, глибокі історії любові, сили та відваги людей, з якими нас звела доля чи, точніше сказати, — втрата.

Усі оповіді, що ввійшли до другої частини, записано зі слів та опубліковано за згодою реальних осіб, з якими ми познайомилися і зблизилися на так званому Марсовому полі — полі почесних військових поховань, що прилягає до Личаківського цвинтаря у Львові. Усі ці люди тією чи іншою мірою стали для мене прикладом і підтримкою.

Тут ви знайдете багато щирих, почасти нестерпно болісних подробиць, які можуть чіпляти за живе, ранити, ба навіть тиснути на захисні важелі психіки. Цілком можливо, вирине бажання відкласти книгу, перемкнути увагу на щось приємніше, але прошу вас не поспішати.

Так задумано природою, що персональний досвід був і залишається найкращим учителем на всі часи. Він дозволяє людині краще зрозуміти складність світу, в який її колись привели вищі сили й батьки. Він учить розрізняти сотні тисяч відтінків у па­літ­рі людських почуттів, емоцій і стосунків.

Стаючи учасником певних подій, здобуваючи досвід і рефлексуючи, ми набуваємо прикладної життєвої мудрости. Не весь досвід є для нас доступний, не весь — бажаний, і точно не весь — потрібний. Та іноді життя не залишає нам вибору.

Під час читання ми занурюємося у чийсь світ. Дозволяємо відчуттям героїв заполонити нас, стати наскрізними, зачіпаючи уже наші нейронні звʼязки. Лиш досвід, отриманий від прочитаного, — відносно безпечніший, меншого ступеня концентрації, наче вакцина, після якої врешті отримуємо імунітет. У цьому разі — імунітет від невиразної шкідливості спрощення, відсторонення і знецінення.

Тож прошу вас: дозвольте своїм механізмам емоційного захисту ненадовго ослабнути. Мандруючи спогадами невигаданих персонажів, відчуваючи їхній біль, що тепер став травмою усієї нації, ми беремо участь у формуванні памʼяті. Це — перший етап роботи над реконструкцією трансгенераційної травми, необхідний для осмислення, віднайдення сенсу, прийняття своєї соціальної відповідальності.