Чому ми спимо. Користаємо з усіх можливостей сну та сновидінь

Ця книжка відображає бачення автора. Її мета — подати корисну та пізнавальну інформацію, що відповідає заявленій тематиці. Купуючи цю книжку, ви маєте розуміти, що автор і видавець не надають жодних медичних, терапевтичних чи подібного роду професійних послуг в межах тематики цієї книжки. Перш ніж приймати будь-які рішення із пропонованих у книжці або робити висновки щодо власного життя, читач повинен проконсультуватися зі своїм лікарем: терапевтом або іншим компетентним фахівцем. Автор і видавець не несуть жодної відповідальності за будь-які зобов’язання, втрати або ризики — особисті чи інші, — які прямо чи побічно виникли внаслідок практичного застосування відомостей з цієї книжки.

Присвячую Дачеру Кельтнеру, що надихнув мене писати.

ЧАСТИНА 1

Ця штука, що зветься сном

Розділ 1

Спати...

Як вважаєте, чи достатньо ви спали цього тижня? Можете пригадати, коли востаннє прокидалися без будильника, почувалися бадьорими й не потребували кави? Якщо на котресь із цих питань ви відповіли «ні», знайте: у цьому ви не самі. Дві третини дорослих осіб із розвинених країн не мають змоги спати вночі впродовж 8-ми годин, як загалом рекомендовано.1

Цей факт, гадаю, не новина для вас, натомість можливі наслідки вас здивують. Регулярне недосипання (сон, коротший ніж 6–7 годин на добу) руйнує імунну систему та збільшує ризик розвитку раку вдвічі або й більше. Нестача сну — це ключовий чинник розвитку хвороби Альцгеймера. Недостатня тривалість сну, навіть за умови незначного скорочення сну протягом лише одного тижня, так сильно порушує рівень цукру в крові, що стан людини можна класифікувати як переддіабетичний. Недосипання збільшує ймовірність закупорювання та стоншування стінок коронарних артерій, що може призвести до серцево-судинних захворювань, інсульту та застійної серцевої недостатності. Шарлотта Бронте мала слушність, написавши, що «скуйовджений розум виминає подушку», адже порушення сну також сприяє розвитку всіх основних психічних розладів — включно з депресією, тривожністю і суїцидальною поведінкою.

Можливо, ви зауважували, що коли втомлені, то хочете більше їсти? Це не збіг. Замала тривалість сну збільшує концентрацію гормону, що викликає відчуття голоду, пригнічуючи водночас гормон-компаньйон, який сигналізує про насичення їжею. І навіть коли ви ситі, то далі хочете їсти. Для дорослих і дітей, що замало сплять, це гарантований спосіб набрати вагу. Є й гірша новина: якщо ви спатимете замало, то результатом ваших спроб сісти на дієту стане хіба зменшення м’язової маси тіла, а не жиру.

Обміркуйте всі ці наслідки для здоров’я — і зрозумієте незаперечну залежність: що коротший сон, то коротше життя. Тож у заяложеній примовці «На тім світі виспимося» немає нічого доброго. Керуватиметеся нею — і помрете завчасу, а якість цього коротшого життя буде гіршою. Гумку недосипання розтягувати можна довго, та в якусь мить вона трісне. На жаль, люди — це, по суті, єдиний біологічний вид, що зумисно позбавляє себе сну заради сумнівної вигоди. Нехтування сном обходиться дорого — і в буквальному, фінансовому розумінні, і з погляду людського капіталу, адже похитує не лише підвалини нашого здоров’я, а й ослаблює численні шви соціальної тканини. Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) навіть оголосила епідемію недосипання у всіх промислово розвинених країнах.2 У країнах, де тривалість сну за останнє століття скоротилася найбільш різко — США, Великій Британії, Японії і Південній Кореї, а також у деяких країнах Західної Європи — невипадково найбільші темпи росту згаданих вище фізичних захворювань і психічних розладів.

Урешті-решт уже деякі науковці, серед яких і я, закликають лікарів прописувати пацієнтам сон. Це безболісна і, мабуть, найбільш приємна терапія з-поміж усіх, які може призначати лікар. Втім, йдеться не про те, щоби спонукати лікарів виписувати більше снодійних, якраз навпаки — з огляду на тривожні дані про руйнівні для здоров’я наслідки від лікування цими препаратами.

Але чи можемо ми заявляти, що недосипання здатне буквально вбити людину? Взагалі-то здатне, щонайменше двома способами. По-перше, існує дуже рідкісне генетичне захворювання, яке починає проявлятися у дорослому віці як безсоння, що прогресує. Через кілька місяців після початку захворювання хворий взагалі перестає спати. До того моменту мозок і тіло людини поступово припиняють виконувати основні функції. Поки що не існує жодних медичних препаратів, що здатні змусити пацієнта заснути, тож через рік чи півтора року неспання він помирає. Хоча це захворювання буває вкрай рідко, воно засвідчує: нестача сну може вбити людину.