Пейлі був не просто мрійником, що босоніж сновигає лісами, а глибоко ерудованим дослідником природничої історії, філософом і водночас священником, — і в тогочасній Англії було обмаль мислителів, таких відомих і шанованих, як він.
Що уважніше ми придивлятимемося до природи, стверджував Пейлі, то більше знаходитимемо доказів того, що вся вона є бездоганно збудованою і наладнаною системою. Це справедливо щодо великого: велетенське серце кита, крізь аорту якого може пролізти дитина, є прикладом масштабної інженерії. Але так само і щодо малого: людське око й вухо послуговуються такими крихітними м’язами, що їх можна назвати «дивами в мініатюрі», а «поза тим, — чудувався Пейлі, — від їхнього здоров’я і роботи залежать наші найважливіші й найцінніші чуття — зір і слух» 3.
Неважко було б уявити собі менш привабливий світ, у якому тварини не стрибали б граційно, наче олені, й не басували б, наче коні, а волочилися по землі, спираючись на одне куце копито, а летючі створіння не ширяли б у повітрі, розсікаючи його, а перекидалися б у ньому, наче зламані повітряні змії.
Реальність була більш натхненною. Кожна істота являла собою геніально сконструйовану живу машину, й усі вони разом існували у вічній досконалій рівновазі. Божа мудрість і промисел сяяли скрізь, де б ми не глянули. Узяти хоча б те, які тварини є рідкісними, а які — поширеними. «Хижі птахи рідко зносять більше як два яйця» 4, — схвально занотував собі Пейлі. Це для того, щоб небеса не кишіли живими летючими винищувачами. Плохенькі горобці й качки натомість мають у гніздах по десятку яєць. У морях ми бачимо «мільйони оселедців і лише одну акулу».
Як же виникла ця ладна складність? Звісно, не з випадковості. Дивитися на світ у його невпинній метушні значить чудуватися з Бога, що створив його таким.
Творець був не лише мудрим — він був іще й добрим. Це щастя — бачити, що все навколо нас є не сюрпризом і таланом, а свідомою метою складної операції.
«Світ було створено з доброзичливим наміром» 5, — заявляв Пейлі. Найскромніші з істот показують свою радість, неначе п’ятикласники, які висипають зі школи під кінець дня. Навіть новонароджені мухи кружляють навколо, «безцільно пересуваючись з місця на місце, що свідчить про їхню радість і втіху». Риби «такі щасливі, що просто не знають, де себе подіти».
Ці думки однаково охоче приймали і вчені, і простолюд. У Кембридзькому університеті, наприклад, праці Пейлі були обов’язковими до прочитання впродовж десятиліть. За впливом на університетську програму, як пише один історик, «він був на другому місці після Ісаака Ньютона» 6.
Жодна інша царина не здавалася такою затишною і принадливою, як світ природи. На відміну від світу людей. Саме в ту добу, що її Пейлі описав такими веселковими барвами, в усьому світі панували хаос і насильство. «Найперша світова війна почалася 1793 року, — вважав історик Джон Рей, — і тривала аж до битви під Ватерлоо в 1815-му» 7.
Баталії тих часів легко було романтизувати — поети оспівували кавалерійські атаки й дерев’яні кораблі з напнутими вітрилами. Але правдивішою картиною були б цілі краєвиди, перетворені на бійні, де сотні солдатів гатили один в одного з близької відстані. Кількість жертв сягнула трьох мільйонів серед військових і мільйона серед цивільних. «Менші нації Європи були в цій війні в найліпшому разі пішаками, — підсумовує інший історик, — а в найгіршому — просто самою шахівницею» 8.
Почалося все з Франції, де повстала юрба відсікла голову спершу королю, потім королеві, а невдовзі справдилася мрія Наполеона втопити пів Європи у крові. До Англії лячне вторгнення так і не дійшло, але життя й там було складне та непевне.
Харчів не вистачало, податки були високі (потрібно було оплачувати війни), а віковий спосіб життя, що ґрунтувався на сільському господарстві й дрібних ремеслах, в умовах облоги дав тріщину. Робітники з вершлягами в руках вривалися на фабрики й розбивали машини, які відібрали в них роботу.
