Іван Ющук

Іван Пилипович Ющук (3 жовтня 1933, село Черників, нині Чорників Володимирського району на Волині — 27 березня 2021, Київ) — український мовознавець, літературознавець, перекладач і громадський діяч, кандидат філологічних наук (1964) та професор (1992). Автор тридцяти підручників з української мови для середньої та вищої школи, дослідник Голодомору-геноциду українців 1932—1933 років. Завідував кафедрою слов'янської філології і загального мовознавства Київського міжнародного університету, належав до Національної спілки письменників України та до Головної ради Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка.

Середню школу закінчив в Устилузі. 1951 року вступив на хімічний факультет Київського університету, але покинув навчання і майже рік працював на будівництві Нововолинська. У 1952—1957 роках навчався у Львівському університеті на слов'янському відділенні, здобувши фах філолога-славіста й учителя української мови. Захистив кандидатську дисертацію про Тараса Шевченка в літературах народів Югославії, працював в Інституті літератури АН УРСР, але через національні переконання був звільнений. У 1967—1969 роках завідував відділом методики мови часопису «Українська мова і література в школі», згодом викладав у Києві. Заслужений діяч науки і техніки України (1993), лауреат Всеукраїнських премій імені Бориса Грінченка, Івана Огієнка (2014) та премії імені Дмитра Нитченка (2016).