Киця Миця, мандрівниця

У глибокому і густому лісі жило багато звірів. Жили дружно, у гості ходили, радилися між собою. Але з якогось часу неспокійно стало в лісі. Вовк Страшко і його жінка Бімба стали старшувати й ображати менших. То дупло Білочки зруйнують, то Лисичку за хвіст потягнуть, мало не одірвуть. Навіть Кабан Кві-Квін сварився з ними: розкидали йому кукурудзу, яку він припас на зиму. Баран Берберан зовсім не виходив з дому: грозилися його з’їсти при нагоді.

Терпіли звірі, терпіли — і терпець урвався. Вирішили піти до царя Муд­раса просити захисту. Цар звірів Лев Мудрас жив з родиною у своєму палаці зі слугами. Носив на голові золоту корону, червоний оксамитовий плащ, мав великі лапи, а на одному пальці — перстень із царською печаткою, яка засвідчувала лісові закони. От і вирішили звірі шукати правди і захисту у свого царя.

Тож якось уранці вирушили в дорогу. Йшли довго горами, долинами, здолали багато перешкод, адже шлях неблизький. Зверху Сорока Зіркоока вказувала правильний шлях. Нарешті добралися. На великій зеленій галявині стояв чималий палац царя Мудраса. За великим столом сидів мудрий Лев і гортав папери, збоку стояла золота корона, обіч нього — охорона, що тримала гострі бартки, якими готова була захищати свого господаря. Звірі низько поклонилися. Передихнувши, наперед виступила Лисичка Масничка, вона й мовила:

— Мудрий царю, чи дозволиш слово перед тобою держати? Ми прийшли просити в тебе допомоги. Порадь, як нам далі бути? Важко нам стало жити в нашій лісовій громаді, ображають нас вовки Страшко і Бімба.

Цар Мудрас надів на голову корону, поставив велику лапу на стіл і мовив:

— Які саме скарги маєте? Я уважно слухаю вас, мої піддані.

Відважився Баран Берберан, який трусився збоку:

— Ве-е-е-ликий царю, — пробекав, — мене Страшко покусав, мало не з’їв, я ледве від нього втік.

— Тобі чим не вгодив Вовк? — звернувся Лев до Ведмедя Кудлая.

Ведмідь вклонився і каже:

— Я спокійно брів лісом, та враз над самим яром мене сильно штовхнула у бік Вовчиця Бімба. Моє барильце з медом покотилося і розбилося, діти залишилися без солодощів.

Осмілілі звірі розказали про всі свої кривди. Особливо жалілася Білочка Гася. У неї зруйнували її чудову хатку і розсипали горішки. Лев Муд­рас підпер голову великою лапою, всі завмерли — цар думає. За якийсь час поставив лапу на стіл, обвів усіх мудрим поглядом і наказав принести великий каламар і гусяче перо.

— Скаргу вашу я обдумав, і треба її негайно вирішувати. Але вовки у нашому царстві теж потрібні, їх треба перевиховати, як кажуть, щоб і вовкам добре, і барани цілі. Отже, наказую: відкрити у лісі Школу Добра — робити добро теж треба вчитися, — він застережливо підняв угору лапу.

— Перепрошую, великий царю, як того добра навчитися? — запитала Білочка Гася.

— Мені треба подумати, — відповів Мудрас.

Звірі принишкли. Цар думав.

— О! — вигукнув. — Найперше — читати книжки, які навчатимуть муд­рості, справедливості і краси. Тоді добро прийде до всіх.

Цар Мудрас був задоволений собою і на великому аркуші щось довго писав, а в кінці приклав свій царський підпис.

— Повертайтеся додому і виконуйте закон.

Звірі подякували і поспішили до своєї громади. Повернувшись додому, найперше взялися за будівництво школи. Будівля виростала на очах, гарна і простора. Тільки Страшко і Бімба підсміювались.

— І нащо робити добро, хіба від нього комусь буде весело?

Вони бігали по лісі і лякали птахів, які теж у дзьобиках носили глину для стін. А коли настав вечір, усі дружно пили чай з малиною і медом, яким пригощав Ведмідь Кудлай.

Минув час, і якогось дня Школа Добра відкрила двері для всіх, хто бажав у ній вчитися. Усі парти були зайняті. І лише пташки очікували першу вчительку, примостившись на гілках. За вчительський стіл стала мудра Сова Соня. Вона обвела всіх поглядом і розгорнула грубу книжку з правилами.

— Почнемо наше навчання з важливих букв. Сьогодні їх буде три — букви «Ж», «Д» і «Л». Буквою «Ж» починається слово «Життя». Маємо всі жити дружно. Жаліти слабших і менших. Жорстокість переможемо. З букви «Д» починається слово «Добро». Не ворогувати, робити добро і передавати його дітям. Слова «Любов», «Ласка», «Лагідність» починаються з букви «Л». На наступний урок придумайте слова, які починаються на букву «П», — закінчила вчителька і згорнула свою книгу.