Про автора
Майкл С. Шерінга — доктор медицини (MD), магістр громадського здоров’я (MPH), завідувач кафедри психіатрії імені Венансіо Антоніо Вандера Гарсії IV, заступник голови з наукової роботи
та професор психіатрії та поведінкових наук у Медичній школі Університету Тулейна, що в місті Новий Орлеан (штат Луїзіана, США).
Його дослідження зосереджені на посттравматичному стресовому розладі (ПТСР) у молоді, а також дітей дошкільного віку, охоплюють великі мультимодальні оціночні дослідження та рандомізовані клінічні випробування. Він розробив і апробував посібник з когнітивно-поведінкової терапії для лікування ПТСР у дошкільнят, який став основою для цієї книги. Доктор Шерінга також розробив одне з небагатьох діагностичних оціночних інтерв’ю для
дітей раннього віку — діагностичну оцінку дітей немовлят та дошкільнят. Наразі він працює над підтримкою впровадження скринінгу на основі доказової медицини, оцінки та лікування проблем,
пов’язаних з травмою, в системі охорони здоров’я дітей у штаті Луїзіана. Окрім згаданих титулів, доктор Шерінга є почесним членом
Американської психіатричної асоціації та лауреатом премії Ірвінга Філіпса в галузі превенції від Американської академії дитячої та
підліткової психіатрії. Передмова
Оцінка та лікування посттравматичного стресового розладу (ПТСР)
у дітей раннього віку потребує особливих підходів через відмінності
у розвитку когнітивних, мовних, емоційних та поведінкових здібностей. Наприклад, 4-річна дівчинка, яка безпричинно лякається, коли
бабуся на кухні дістає ніж, не може вербально пояснити, що ніж — це
спусковий гачок, який нагадує їй про ситуацію, свідком якої вона стала, коли батько зарізав її матір. Або ж 5-річний хлопчик, який тремтить від страху, коли йде сильний дощ, насправді боїться, що будинок
затопить, як це сталося під час урагану. Він не просто уявляє, що його
затопить, він переконаний у цьому. Лікування таких дітей має бути
організоване таким чином, щоб малюки та особи, які їх виховують,
могли вивчити нові способи, що допоможуть пережити й упоратися
з цими симптомами.
Лікування ПТСР у дітей дошкільного віку — це теоретично обґрунтований протокол, що базується на когнітивно-поведінковій терапії
(КПТ) з урахуванням особливостей дітей раннього віку з ПТСР. Він був
розроблений на основі багаторічної роботи безпосередньо з дітьми
раннього віку та видозмінений на основі досвіду, отриманого в рандомізованому клінічному дослідженні (Scheeringa, Weems, Cohen,
AmayaJackson, & Guthrie, 2011). Деякі з цих видозмін стосуються взаємин між батьками та дітьми, а також динаміки батьківсько- дитячих взаємовідносин, які є важливими для цієї вікової групи. Посібник допоможе в спілкуванні з дітьми віком від 3 до 6 років, оскільки
3 роки — це нижня межа, коли діти можуть розуміти і співпрацювати з методами КПТ. Ідеї, подані в цій книзі, також можна застосовувати й до дітей, яким вже виповнилося 6 років, проте із внесенням
незначних змін. Посібник сфокусований на моделі поступової експозиційної терапії, або систематичної десенсибілізації, що відповідає
рівню розвитку дитини. Основний процес складається з трьох етапів.
Перший крок — це оволодіння стратегіями релаксації. Другий крок —
розробка ієрархічного списку стимулів. Третій крок — показати дитині страхи зі списку ієрархії стимулів і навчити її проживати тривогу, застосовуючи нові навички релаксації, а не тікати від нагадувань.
Однак є багато інших компонентів до, під час і після цього основного
терапевтичного процесу, які сприяють успіху психотерапії.
Цей посібник містить детальні інструкції щодо проведення цієї
форми КПТ з дітьми раннього віку. Техніки є поширеними і досить
простими. Клінічні навички для роботи з маленькими дітьми часто
бувають складнішими, тому філософія, якою керувалися при написанні цього посібника, полягала в тому, щоб надавати перевагу чітким і конкретним покроковим інструкціям. Це найкраще працює при навчанні терапевтів у використанні цієї моделі.
Я хотів би висловити особливу подяку Judith A. Cohen, доктору медичних наук, та Lisa Amaya-Jackson, доктору медичних наук, які були співавторами оригінальної версії посібника. Вони дуже люб’язно допомогли розпочати дослідження, в якому ми вперше повністю протестували посібник з лікувальною метою, а також поділилися мудрістю свого величезного досвіду в роботі з людьми, які зазнали травми.
Carl Weems, доктор філософії, був експертом-консультантом під час щотижневих супервізійних зустрічей протягом чотирьох років дослідження. Карл допомагав нам відточувати техніки КПТ і часто був голосом мудрості, коли ми стикалися зі складними клінічними та процедурними питаннями дослідження. Я також хотів би подякувати терапевтам, які брали участь у дослідженні: Alison Salloum, доктору філософії, ліцензованій клінічній соціальній працівниці Ruth Arnberger, а також асистентці дослідження Tiffany Thomas. Вони надали багато цінних пропозицій та допомогли розробити роздаткові матеріали, робочі таблиці та шпаргалки. Також дякую Theresa Stockdreher, ліцензованій клінічній соціальній працівниці, терапевтці, котра працювала над другою частиною цього дослідження, а також студентці-практикантці Camila Woodmansee, яка дослівно записала розмови з відеокасет для багатьох випадків, описаних у книзі.
