Мій дитячий садочок. збірник творів для дітей дошкільного віку

ПередМова Дит ячий світ — це безмежний духовний простір, який ми, видавці, педагоги, письменники, вихователі і батьки, повинні заповнити безцінним скарбом, назва якому — знання. Допитлива дитяча душа, мов губка, вбирає в себе багатство рідної мови, природи, народної творчості. Слово, музика, малюнок є важливими засобами для формування духовності дитини, її переконань, розвитку особистості, виховання здатності бути творцем краси та її ревним захисником.

Саме на цих принципах і побудована книжка, яку ми пропонуємо вчителям, вихователям і дбайливим батькам. твори в збірнику подано не за порами року, як у більшості подібних видань, а розмежовано за тематичними розділами: про рідну землю, дитячий садочок, родину, книжку, природу, свято, хліб, мову, ігри тощо.

Для кращого розуміння змісту творів варто попередньо підготувати маленьких слухачів, пояснивши в деталях речі, з якими їм не доводилося зустрічатися в житті. І, звичайно, необхідно починати заняття з опитування, що саме дітям уже відомо. Досвідчені педагоги радять послідовно використовувати твори з різних розділів — адже це викличе в дитини більшу зацікавленість, урізноманітнить її сприйняття, розвиватиме мислення і творчу уяву. Однак перехід має бути логічно вмотивований, ілюстрований цікавими прикладами.

Успішне навчання значною мірою залежить від того, як буде подано художній матеріал. в иразне, проникливе читання вірша, оповідання, казки перетворює звичайне заняття на театр слова, викликаючи в дитини емоційне сприйняття, піднімає твір до мистецького рівня.

не менш важливо сформувати у вихованців ціннісне ставлення до літ ератури, звертати їхню увагу на прізвища авторів літературних творів, а також на художні засоби, які використовують поети і письменники. Крім того, вихователь повинен навчити дітей чітко визначати твори за жанровою різноманітністю: колисанка, забавлянка, народна пісня, легенда, казка, усмішка, гра, вірш, оповідання. тому в збірнику представлено широку палітру авторських та фольклорних літературних творів.

Багатовікова педагогічна практика стверджує: без художнього слова людина виростає емоційно безбарвною, духовно збідненою. н аше завдання — підготувати дитину до життя, заклавши основи її повноцінного розвитку в майбутньому.

Ігор Січовик

МІЙ СадоЧоК, ЯК в ІН о Ч о К

до садочка

До дитячого садочка

Йдуть веселі діточки,

Будуть вчитися ліпити,

Малюватимуть хатки.

Зроблять квіти для віночка, в ивчать віршики, пісні. а казки такі почують,

Що розкажуть і мені...

Катерина Перелісна

Здрастуй, хлопчику маленький!

Здрастуй, хлопчику маленький!

Йди в кімнату, ручку дай.

Хоч у нас ти і новенький — н е соромсь, за стіл сідай.

Будеш снідати із нами:

Ось оладки, осьде чай.

Плачеш? Хочеться до мами?

Ой, не треба, не скучай! в нас ведмедик є і м’ячик.

Коник он стоїть в кутку...

Подивись, ніхто не плаче

У дитячому садку.

Марія Познанська

Правда ж, мамо, я великий?

Правда ж, мамо, я великий?

Сам взуваю черевики,

Зашнуровую шнурочки.

Сам вбираюся в сорочку.

Сам лице і руки мию,

Сам зачісуватись вмію,

І не плачу я ніколи...

Скоро вже піду до школи!

Марія Познанська

Наш Іванко

наш Іванко в дитсадку я к барвінок у вінку, а навколо нього друзі я к весною квіти в лузі.

Завели швидкий танок,

Звеселили дитсадок.

Іванна Блажкевич

Мої І граш К и Й л Я ль К и

Мої іграшки

Є у мене три коня,

Дві корови, цуценя,

Кішка, троє кошенят,

П’ять веселих каченят, равлик , мавпа, лев, змія,

Слон, лелека і свиня. в сі живуть в моїй кімнаті,

Мир і злагода у хаті.

Тетяна Малахова

в ажке слово

вже зна вся вулиця, що в Гриця н овенький є велосипед.

Ось Гриць летить, неначе птиця, — аж спав кашк ет.

але... не вимовить він слово — в елосипед.

Петр о Ребро

Моя ляля

Є ляля у мене, Сх ожа на мене, н у просто як менша

Сестричка моя: в обох нас косички, в обох круглі личка,

І навіть всміхається ляля, як я.

Однакові очі і в неї, і в мене;

Однакові плаття: зелене й зелене.

І в неї косинка, і в мене косинка,

І навіть зовуть нас так само:

Маринки.

Марія Познанськ а

Моя с опілка

Зріжу я вербову гілку, н е товсту і не тонку,

І зроблю собі сопілку

Й буду грати на лужку. н а лужку усі співають —

Бджоли, коники, пташки, та ніхт о ще з них не знає,

Що є й гарні сопілки.

Катерина Перелісна

в еселий змій

День врочистий у андрія: Запу скає хлопчик змія!

Хвіст у змія лопотить.

— Чи злетить, чи не злетить?

Полетів! Урра! — в се вище… т ільки вітер в нитці свище. — Зупиняй! — в асько гука. —

Бо зіб’ємо літака!

Воло димир Чубенко

Піло т

я сідаю в свій літак, За к ермо берусь отак, н а педалі ставлю ноги —

Приберіть кота з дороги!

Галина Малик Коники

У скверику новесенькі

Є коникигойдалочки.

З Івасем та Олесиком

Гойдалися дві Галочки,

Ото якби для втіхи їм

Ще й ковані копитця,

так цокали б, так їх али б,

Що любо подивиться!

Тамара Коломієць

Мо торний коник

Коник цілий день стрекоче —

Завести моторчик хоче.

Ми спіймали стрибунця:

— Покажино двигунця!.. в ін почав ногою смикать,

Мов заводить мотоцикла:

“Цикцикцик!

Цикцикцик!..”

І, завівшись, хутко зник.

Володимир Чубенко

д онине прохання

тих о, тихо, тату, цить! в нашій хаті ляля спить.

Біля лялі на подушці

Спить ведмедик в теплій

шубці.

Потихеньку ж там ходи, в едмежатка не збуди.

Василь Дубин а

Самоскид

як під’їхав самоскид,

а я — кидь! кидь! кидь! —

яблук повен самоскид.

я повіз його в сарай,

а тепер ти, самоскиде,

Сам скидай.

Дмитро Чередниченко

гра у сніжки

на галяві край доріжки

Полетіли влучні сніжки,

І почався білий бій,

Закрутився у сувій.

Закрутився, покотився,

Під горою зупинився.

Зверху сніг і знизу сніг,

І ніхто узнать не міг,

Де чиї стирчали ніжки.

Ой весела гра у сніжки!

Платон Воронько

На ковзанах

Шапочкавушаночка,

Кожушок.

У руці ковзунчики —

Цок та цок.

я свої ковзунчики

Пригвинчу,

По льоду зеленому

Полечу!

Гей, летіть, летіть, летіть,

Ковзани,

ти, вітрець, попробуйно —

Дожени!

Інна Кульська

Новенькі сани

У маленької Оксани

Є прудкі новенькі сани,

та Оксані прикро й гірко —

Сани не везуть на гірку.

Василь Литвиненко

Ковзани

У сестри є ковзани, —

Ціле горечко мені! я к іде тепер гуляти, то мене не х оче брати: “ я на ковзанку іду —

Упадеш там на льоду” . н ащо б я таке казав? я ще й разу не упав.

Катерина Перелісна

Чарівне яєчк о

Знесла курочка яєчко,