Марина Павленко

Марина Павленко (нар. 30 березня 1973, село Старичі на Львівщині) — українська письменниця, художниця, науковиця й педагогиня, членкиня Національної спілки письменників України. Найвідоміші її книжки — «Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських», «Півтора бажання», «Домовичок із палітрою», «Миколчині історії», «Моя класнюча дівчинка», «Василина і трипільський слід».

Народилася в родині вчителів української мови та літератури, які й підштовхнули її до перших творів; невдовзі родина переїхала на Черкащину. З відзнакою закінчила Уманський педагогічний інститут імені Павла Тичини, працювала вчителькою початкових класів Уманської міської гімназії, а з 2000 року викладає на кафедрі української літератури й українознавства того самого закладу. Кандидатка педагогічних наук, доцентка, авторка наукових публікацій, методичних рекомендацій і монографії про Павла Тичину, за яку відзначена літературною премією «Благовіст». Видала збірки поезій «Бузкові зошити» (1997), «Чар-папороть» (2002), «Душа осики» (2006), збірку оповідань «Як дожити до ста» (2004), повісті-казки та повісті для дітей і підлітків. Як художниця проілюструвала чимало збірок, зокрема власні книжки.