Молитва небо здіймає вгору. Антологія укр. християнської віршов. молитви ХІХ - поч. ХХІ ст.

МОЛИТВА ЩИРА — ТО З БОГОМ ЗГОДА... Українське молитвотворення ХІХ — початку ХХІ століть

* * * Молись, дитино, за Україну, Що нам безсмертне життя дає, А по молитві ставай до чину, Ставай до праці, дитя моє. Молитва небо здіймає вгору, Заводить сонце в душі алмаз, А праця творить землі опору Та від скорботи рятує нас. Молись, дитино, щоб не вернуло Московське рабство, як темна мжа, А по молитві пильнуй, щоб дуло Твоєї зброї не жерла ржа. Молитва щира — то з Богом згода, То криця духу, а не руки, А чиста зброя — твоя свобода, Твоя будучність на вс і віки. Д. Павличко Відколи людина підняла очі до неба й спрямувала свої думки до духовного світу, вона створювала молитви. Молитва стала як частиною ритуалу, так і розмовою людини з Богом, інструментом, завдяки якому такий діалог став можливим. Християнська молитва з’явилася як жанр на зорі зародження християнства й стала одним із канонічних невід’ємних понять у церковному житті. Сам Ісус Христос навчив учнів своїх молитви “Отче наш”, яка вважається основною молитвою в християнстві. Якщо прослідкувати за богословськими дослідженнями про молитву, то можна помітити, що практично всі богослови називають молитву дорогою до Бога (іноді мостом між людиною й Богом), тобто засобом єднання людського (фізичного) з Божественним (духовним). “Моліться безперестанку, за все дякуйте. Така бо воля Божа щодо вас у Христі Ісусі”, — пише апостол Павло в 1-му посланні до солунян (1 Сл. 5:17). 978_966_1011_433_Antologia_molutvu_Baran.indd 5978_966_1011_433_Antologia_molutvu_Baran.indd 5 16.05.2011 12:39:3016.05.2011 12:39:30 Отже, уже в ранньохристиянський період молитва була одним із найосновніших засобів розмови людини з Богом. Цінними в цьому сенсі є слова Івана Златоуста: “Молитва є могутня зброя, невичерпний скарб, невичерпне багатство, джерело, мати безчисленних дібр”.1 “Молитва — це духовна пожива кожної людини, християнина чи нехристиянина, бо молитвою підносимося до божих висот і лучимося з Богом, стаємо перед ним і кажемо йому все те, що в нашій душі радісне, чи що її болить, чи чогось вона потребує, чи за щось вона вдячна, чи прагне на мить бути понад землею”, — пише Мирослав Любачівський у статті “Слово патріарха” 2. За вченнями богословів, молитва — найлегша дорога до святості. У боротьбі зі спокусами, із себелюбством, з різними терпіннями й із дияволом людина може перемогти завдяки молитві. За всю історію свого існування українська церква прагнула до створення молитовних художніх текстів, які були близькими до народної пісні й народного розуміння. Серед мирян і священиків молитовна пісня завжди посідала особливе місце. За час існування української церкви в її лоні та поза церковними межами створені сотні молитов, здебільшого віршованих або ритмізованих, оскільки такі молитовні тексти можна класти на музику й виконувати в храмі. Українська літературна молитва народилася із впровадженням християнства в Україні й розвивається до наших днів. Якщо простежити за розвитком української віршованої молитви, то можна побачити, що з часів Іларіона Київського до сучасного літературного процесу цей жанр залишився здебільшого у своїх канонічних рамках. Звісно, письменники не богослови, але навіть у молитвах людей світських відбилося поважне ставлення до Бога, духовна й душевна піднесеність автора під час творення молитви, прохання за всякі потреби від просьби за долю рідного краю — до благання про дощ чи гарну погоду. В українському літературному молитвотворенні виявлені такі жанри та жанрові модифікації (протожанрові форми): молитва, псалом, сповідь, заповіт, бесіда, повчання, одкровення, видіння, диво, похвала, осанна тощо. Згідно з концепцією Валерія Лєпахіна, “молитва як “іконообраз” має всі його характеристики: онтологічність, антиномічність, канонічність, символічність, синтетичність і синергійність. Це стосується і змісту молитовних прохань, і молитви як процесу богоспілкування, і молитви як словесної ікони (за формальною структурою та композицією)”. 3 За Анатофійчуком, структурно молитва поділяється на такі смислові частини: 1) звертання до адресата; 2) прохання; 3) славослів’я. Проте будова літературної молитви не відзначається принциповою усталеністю. У багатьох авторів знаходимо різні її модифікації. “За час свого існування людина не знайшла досконалішої, ніж молитва, форми, у якій можна було б виповісти найпотаємніше, зважитися на відвертість, щирість і безпосередність самовираження. У цьому — одне з таїнств вічності молитви, таїнство 1 Любачівський М. Слово патріярха.// Прийдіте поклонімся: Молитовник. – Рим, 1991. – С. 7. 2 Там само. – С. 5. 3 Лєпахін В. Молитва як словесна ікона: Іконічність молитви//Ікона та іконічність. – Львів, 2001. – С. 153. 978_966_1011_433_Antologia_molutvu_Baran.indd 6978_966_1011_433_Antologia_molutvu_Baran.indd 6 16.05.2011 12:39:3016.05.2011 12:39:30 особистісного катарсису, перевтілення й облагородження, яке можна відчути тільки у духовному єднанні з Абсолютом”, — пише в передмові до антології “Святі чуття, закладені в молитву...” Володимир Антофійчук 1. Літературна творчість українських письменників служить підтвердженням цих слів. Поряд з молитвою літературною в Україні здавна розвивалася й молитва фольклорна, у якій на певному часовому етапі язичницька стихія поступилася християнській, а в окремих випадках, як, наприклад, у замовляннях та заклинаннях, відбулося їх своєрідне нашарування. Молитовними мотивами сповнені колядки й щедрівки, народні думи й духовні пісні тощо. Та нас цікавила більшою мірою молитва, створена в нові й новітні часи. Найбільшого поширення та популяризації літературна віршована молитва, написана новою українською мовою, набуває в середині ХІХ століття. Окрема тема — вплив Т.Г. Шевченка на українське молитвотворення. Сам Тарас Григорович створив цілий ряд віршованих молитов як у “чистому” вигляді, так і інтертекстуально. Великий Кобзар дав поштовх до написання творів цього жанру багатьом українським авторам.