| Видавництво: | Видавництво «Богдан» |
| Автор: | Осип Турянський |
| Жанр: | Богданова шкільна наука · Українська класика |
| Де читати: | У застосунку Наша Книга — детальніше |
| Серія: | Богданова шкільна наука |
| ISBN: | 978-966-10-8817-6 |
Цю книгу не можна завантажити — вона доступна для читання лише в нашому мобільному застосунку.
Застосунок доступний на Android та iOS.
Турянський Осип Васильович (1880–1933) — український прозаїк, який також працював у поетичних і критичних жанрах, перекладав з іноземних мов. Антивоєнна психологічна повість-поема часів Першої світової війни «Поза межами болю» (1917–1921) уперше була видана у Відні 1921 року в перекладі німецькою мовою і воднораз принесла Осипу Турянському світове визнання. Цей твір вважається одним із кращих літературних творів, у яких змальовано Першу світову війну. Для широкого кола читачів.
Картина з безодні
Переднє слово
Я й мої товариші впали жертвою жахливого злочину.
Це був злочин, якого люди і природа допустилися на нас і який і нас приневолив стати злочинцями супроти духа людства.
І судилося нам пройти за життя пекло, яке кинуло нас поза межі людського болю — у країну божевілля і смерті.
....................
Тіні моїх товаришів являються мені у сні й на яві.
Бачу їхні обличчя живих трупів.
Бачу, як біль і розпука кладе їм на очі й мозок сонячний серпанок привидів і божевілля і як вони з радісними окликами, з усміхом щастя западаються у безодню небуття.
І я лечу з ними у прірву.
....................
Я чудом остався між живими.
Та все здається мені, що я наче з-поза могили дивлюся на вир життя, на дикий танок людських пристрастей і душевного озвіріння.
І чую голос із того світу.
І почуваю себе чужим, самітним, сиротою між людьми, з якими довелось мені жити тепер — на вигнанню.
Моя душа відривається від життя, як осінній пожовклий листок від дерева, й лине далеко-далеко до моїх товаришів.
І з тихим шелестом-зітханням стелиться по землі й шукає їхньої могили.
Бо їм ніхто навіть могили не висипав.
Тяжкі спільні терпіння з’єднали нерозривно наші душі, зробили нас братами.
І в моїм серці плаче жаль і туга за ними.
....................
І згадую незабутнього товариша Василя Романишина.
Друже мій!
І ти вже не живеш.
Твої кості біліють далеко серед синіх степів України.
Осінній вітер б’є їх.
Холодний дощ умиває їх.
Роса вранці сльозами паде на них.
....................
....................
Ні, я не можу, я не смію мовчати.
І коли я мав силу бодай у мільйонній частині зобразити людським словом їхні страждання і збудити в душі людини одну теплу сльозу спочуття до них, то я сповнив супроти них обов’язок їхнього брата і свідка їхнього болю і смерті.
І скинув з душі тяжкий камінь, який мене давив.
Хай моє скромне оповідання покладеться жалобним вінком квітів на їхню нікому не знану, богом і людьми забуту могилу!
Хай наші спільні муки падуть прокльоном на старий світ, який ще досі тоне в морі крові й нікчемності.
Хай ясна ідея, що в цім оповіданні промінням блискає з цвинтарища й хаосу стихій і з безмежного болю й божевілля людей, розгориться полум’ям у душі молодого українського покоління й веде його все вище й вище на сонячний шлях волі і щастя великого українського народу й до вселюдського братерства й любові.
І коли наша боротьба за волю така важка і кривава, то не падаймо ні на хвилю в темряву розпуки, бо
Через сльози і терпіння Шлях веде до просвітління: Хто боровся, скутий тьмою, Тому сонце — мрія мрій.
Відень. У вересні 1920.
Осип Турянський
Осип Турянський (1880–1933) писав цю повість-поему з власного досвіду: він пройшов Першу світову й етапи, про які тут ідеться. Робота тривала з 1917 по 1921 рік. Уперше книжка побачила світ не українською: 1921 року її видали у Відні в перекладі німецькою мовою — і саме це принесло авторові світове визнання. Відтоді «Поза межами болю» вважають одним із найкращих літературних творів про Першу світову війну.
Ця книга читається в застосунку Наша Книга: купили на сайті — вона одразу у вашій бібліотеці на телефоні, з офлайн-режимом і синхронізацією прогресу.
